Останнім часом все частіше в навчальній літературі використовується поняття "" соціальна компетенція "". Трактується воно авторами по-різному. Крім того, це поняття може включати в себе безліч елементів.
Проблеми термінології
- Відкритість.
- Незалежність.
- Безпосередність.
- Здатність до творчості.
Інші автори виділяють тільки два аспекти - кооперацію і автономію. В даний час немає загальноприйнятого визначення соціальної компетенції. Проблема пов 'язана з тим, що в різних наукових дисциплінах термін "" компетенція "" має різне значення.
Крім цього, слід враховувати, що зміст поняття залежить від специфіки ситуації, в якій знаходиться суб 'єкт. Важливе значення мають і особливості вимог, що пред 'являються до індивіда.
Якщо в побутових умовах якась модель поведінки визнається успішною, то в трудовій діяльності її використання може призвести до краху. Тому важливо розвивати різні види компетенції (соціально-професійні в тому числі). Очікування по відношенню до одного суб 'єкта будуть сильно змінюватися в залежності від його ролі в суспільстві. Наприклад, оточуючі пред 'являють різні вимоги до колег, підлеглих, керуючих.
Важливий момент
Соціальну компетенцію не можна розглядати як особисту мотивацію або індивідуальну кваліфікацію. Розвиватися вона може виключно в сприятливих і відкритих умовах. Спрощена інтерпретація соціальної компетенції може застосовуватися тільки для пояснення серйозних, частих, явних відхилень у поведінці Севастополя.
Вміст елементів
Воно визначається за допомогою категорій загальної компетенції. У соціально-комунікативній моделі людської поведінки Д. Ейлер виділив 6 категорій:
- Невербальне або вербальне вираження думки на рівні емоцій, намірів, відносин і на діловому рівні.
- Інтерпретація думки.
- Метакомунікація.
- Чутливість до комунікаційних перешкод (явних або прихованих).
- Аналіз умов спілкування (персональних або ситуативних).
- Використання результатів аналізу.
Структурні елементи
Компонентами соціальної компетенції є:
- Знання особливостей поведінки оточуючих людей. Суб 'єкт повинен розуміти суть висловлювань, проблеми інших індивідів, знати методи пошуку інформації, способи вирішення конфліктів.
- Вміння спілкуватися з конкретними суб 'єктами (адресна комунікація), пропонувати свою допомогу, привертати увагу співрозмовників, проявляти зацікавленість у них, вступати в контакт, орієнтуватися в навколишніх умовах, аргументувати думку, вирішувати і запобігати конфліктам, нести відповідальність за свою поведінку, проявляти терпимість до інших людей.
- Індивідуальні характеристики. Про наявність соціально-особистісної компетенції свідчать такі індивідуальні риси суб 'єкта, як організованість, наполегливість, креативність, активність, цілеспрямованість, прагнення до самовдосконалення, допитливість, комунікабельність, спостережливість, принциповість, готовність до співпраці, чесність і порядність, самостійність, рішучість, впевненість у собі.
Розвиток соціальних компетенцій буде ефективним лише за дотримання таких умов:
- Педагог або батьки повинні переорієнтуватися на роботу з особистісними елементами свідомості дитини, забезпечити підтримку її здатності до відповідального вибору, рефлексії, самоорганізації, творчості.
- Дозвіллєві програми повинні бути наповнені соціальними та емоційними компонентами.
- Педагогічні технології, що використовуються у вихованні, мають бути побудовані з урахуванням специфіки відносин дорослого та дитини.
- Має проводитися психологічна освіта, корекційно-розвивальна робота, консультування.
До педагогічних умов формування та вдосконалення соціальних компетенцій у навчальному закладі відносять:
- Наявність спеціально створеної системи соціально-педагогічної допомоги, організованої з урахуванням негативно впливових факторів, заснованої на реалізації різних варіантів дозвіллєвих програм.
- Наявність у дітей можливості переживати в різних сферах життя і діяльності за результати успішної поведінки.
- Забезпечення узгодженого педагогічного впливу на учнів.
Завдання
Соціальна компетенція формується і розвивається для таких цілей:
- Створення сприятливого психологічного клімату в дитячому колективі, який характеризується організацією продуктивної взаємодії дітей один з одним і з дорослими.
- У сфері самопізнання - розуміння і прийняття своїх відчуттів, почуттів, оцінка своїх статків і стану співрозмовника за зовнішніми ознаками, використання невербальних і вербальних комунікативних засобів.
- У сфері міжособистісної взаємодії - здатність долати бар 'єри і стереотипи при спілкуванні.
Однією з ключових умов ефективного саморозвитку та самореалізації всіх учасників освітньо-виховного процесу є психологічний комфорт у навчальному закладі.
Роль педагога
Соціальну компетенцію (на думку багатьох фахівців) слід розглядати як стан балансу між середовищем, в якому знаходиться суб 'єкт, вимогами, які пред' являє до нього суспільство, і його можливостями. При порушенні рівноваги виникають кризові явища. Запобігання їм - найважливіше завдання педагога.
Для попередження кризових явищ педагог повинен вміти бачити дитину, своєчасно розпізнавати проблеми, спостерігати за її поведінкою, фіксувати складнощі, аналізувати їх і виробляти методи корекції.
Компетентнісний підхід
В даний час освітній процес знаходиться на стадії реформування. Для реалізації концепції модернізації вітчизняної педагогічної системи навчальним закладам необхідно вирішити низку завдань. В якості однієї з них виступає формування компетенцій, що визначають якість освітнього процесу.
Для ефективного використання компетентнісного підходу педагогам необхідно чітко визначити, які ключові (універсальні) та кваліфікаційні (спеціальні) особистісні якості будуть потрібні випускникам школи в їх житті та трудовій діяльності. Вирішення цього завдання передбачає вміння освітян формувати орієнтовну основу своєї діяльності. Вона являє собою комплекс відомостей про освітньо-виховну роботу, опис її предмета, цілей, засобів і результатів. Педагог повинен сформувати і розвинути у дітей ті знання і вміння, які знадобляться йому в подальшому житті.
Компетентнісний підхід передбачає не засвоєння дітьми відокремлених один від одного навичок, а оволодіння їх комплексом. Відповідно до цього положення формується і система методів навчання та виховання. Процес їх конструювання та вибору ґрунтується на специфіці компетенцій та освітньо-виховних завдань.
Ув 'язнення
Сьогодні питаннями ефективного використання компетентнісного підходу займається безліч вчених. Наукові діячі шукають способи скорочення розриву між теорією та її практичним застосуванням у загальноосвітніх закладах. Це пов 'язано з тим, що особливості компетентнісного підходу більше вивчені в рамках професійної освіти. Тому далеко не всі шкільні вчителі мають уявлення про способи його реалізації.
Соціальна компетенція важлива скрізь, де відбувається взаємодія людей: в сім 'ї, в освітньому закладі, в суспільстві. Сучасна освіта ставить перед педагогами складне завдання сформувати у дітей не тільки навчальні, а й соціальні компетенції. Результатом її рішення має стати виховання в учнів умінь встановлювати контакт з іншими людьми, проявляти терпіння, повагу до інших, розуміти стан інших людей, адекватно поводитися в суспільстві. Всі ці якості закладаються в дитинстві. Для формування цих умінь педагоги повинні працювати спільно з батьками, розробляти такі підходи, які враховували б індивідуальні особливості дітей. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на те, що випускники шкіл стануть гідними громадянами своєї країни.
