Політичний плюралізм: основні підходи до розуміння

Політичний плюралізм: основні підходи до розуміння


Категорія "політичний плюралізм" має досить широке тлумачення, причиною такої є цілком зрозуміла властивість самої політики, яка трактується, як на буденному, так і на науковому рівнях, теж дуже широко. Серед цього розмаїття трактувань та інтерпретацій плюралізму, можна виділити одну властивість, що об 'єднує всі підходи до розуміння плюралізму як такого - принцип політичного плюралізму виступає повним запереченням політичного монополізму в житті суспільства.


Різноманітність і різнорідність елементів політичного життя та організації суспільства є одним з ключових його параметрів, але зовсім не єдиним. Політичний плюралізм передбачає і ряд інших ознак, які безпосередньо або опосередковано пов 'язані і взаємодіють один з одним і виступають в сукупності характеристиками плюралізму як політичного явища.

Наприклад, політичний плюралізм бачить в конкуренції і суперництві політичних еліт і лідерів не тільки прояв демократичний принципів організації влади, але і ресурс, який стимулює розвиток різноманіття політичних інститутів суспільства, які, в свою чергу, будуть відображати інтереси найбільш широкого соціального кола людей. Таке різноманіття сприяє і більш якісній конструкції влади, саме при такій моделі забезпечується ефективне застосування системи балансів владних повноважень, стримувань, взаємоконтролю і взаємовідрахунковості.

Істотною ознакою, яка включає в себе політичний плюралізм, є автономність і рівноправність політичних інститутів суспільства на соціальному рівні. Тільки коли кожен член суспільства, незважаючи на приналежність до будь-якого політичного інституту, буде вільний у політичному виборі, тільки тоді в суспільстві в цілому створюються необхідні умови для розвитку політичної творчості мас, раціонального пошуку найбільш ефективних шляхів розвитку для всього суспільства.

Політичний плюралізм передбачає також відмову від насильства і диктату, як форм ведення та організації політичної взаємодії між агентами політичної діяльності. Вирішення політичних протиріч і конфліктів на основі плюралістичного підходу передбачає можливість вирішення проблем тільки мирними засобами. При цьому завжди визнається можливість знаходження компромісу, консенсусу, але, навіть якщо такий варіант неможливий, обов 'язковими принципами політичної взаємодії залишаються терпимість до політичного опонента, взаємна повага особистості.

Інституційним проявом плюралізму в будь-якому суспільстві є багатопартійність. Під нею розуміється легальна дія на політичному полі в рамках закону, двох і більше політичних партій, що представляють інтереси будь-яких соціальних верств суспільства. При цьому не треба змішувати багатопартійність як систему організації політичної влади в країні, коли вона виступає, наприклад, тільки як вимушений захід деяких політичних сил, створення блоку або коаліції заради утримання влади.

Крім того, загальновизнано, що багатопартійні системи більш ефективні з точки зору вироблення раціональних підходів до формулювання перспективних завдань розвитку всього суспільства. Хоча і вони не ідеальні. Численні приклади організації політичного життя в країнах Заходу, дають можливість переконатися в тому, що при формальній декларації політичного плюралізму в цих країнах, багато незалежних політичних агентів просто не в змозі не тільки отримати владні повноваження і формальні атрибути влади, але не можуть навіть отримати доступ до засобів масової інформації, щоб публічно висловити свої політичні погляди і уподобання.