Країни третього світу, що розвиваються.

Країни третього світу, що розвиваються.


До країн, що розвиваються, прийнято відносити держави, які порівняно недавно звільнилися від колоніальної залежності. У зв 'язку з цим вони змушені відчувати на собі ряд невирішених економічних, соціальних і політичних проблем. Дані держави також прийнято називати країнами третього світу. Вони займають більше половини всієї суші Землі, на їх території проживає близько 75% населення всієї планети.


Ця група держав, що складається зі 130 країн, неоднорідна. Внаслідок постійно прогресуючих політичних, соціальних та економічних процесів, їх внутрішня обстановка постійно змінюється. Саме з цієї причини дати точну класифікацію даній групі держав дуже складно.

У категорію "країни, що розвиваються" можна віднести Африку, Океанію, Латинську Америку та Азію.

Бразилія, Індія, Мексика, Іран і Аргентина - держави - лідери. Вони мають потужний економічний, ресурсний і людський потенціал.

Країни, які не так давно (з 70 р. ХХ століття) зробили помітний стрибок у розвитку промисловості (завдяки використанню своїх трудових можливостей та іноземному капіталовкладенню), і за досить короткий часовий відрізок стали досить великими виробниками машинобудівної продукції, прийнято називати новими індустріальними державами. Це такі країни світу, що розвиваються, як Тайвань, Корея, Гонконг, Сінгапур. До даної групи можна віднести також і держави, що займаються видобутком нафти і її експортом. Сюди входять Кувейт, Саудівська Аравія, Лівія, ОАЕ.

Так звані проміжні держави, що володіють середніми показниками, є найбільшою за чисельністю групою серед країн, що розвиваються. До них належать Чилі, Туреччина, Єгипет, Сирія, Колумбія та ін.

Країни, що розвиваються, включають до свого складу і невеликі держави острівного типу, які мають значні рекреаційні ресурси. Вони відрізняються високим обсягом ВВП, мають досить велику кількість населення і є найбільшими туристичними центрами.

Країни, що розвиваються, володіють загальними характеристиками, які і дозволяють виділити їх в окрему групу.

  • Масштаби бідності. Велика частина держав третього світу - країни з низьким показником рівня життя населення, в яких доходи багатих перевищують матеріальний показник бідних у 7-10 разів.
  • Продуктивність праці. Країни, що розвиваються, володіють досить низьким показником по даній категорії. Причина цього полягає в тому, що для ефективного виробництва в таких державах необхідний як іноземний капітал, так і якісне поліпшення системи освіти, перетворення форм власності, вдосконалення банківської системи, податкова та земельна реформа, створення нового некорумпованого адміністративного апарату. Крім цього, важливо саме ставлення працівників до праці і до підвищення своєї кваліфікації, а також дисциплінованість, ініціативність, здатність адаптуватися до змін і ставлення до влади. Можна стверджувати, що низька продуктивність в державах третього світу викликана в більшості своїй неконкурентоспроможністю (емоційною і фізичною) на ринку праці.
  • Зростання населення в даних країнах високе. 40% жителів держав третього світу - це діти до 15 років. З цієї причини витрати на утримання непрацездатної частини населення в кілька разів вищі, ніж у розвинених країнах.
  • Рівень безробіття відзначається як високий і зростаючий.
  • Економіка країн, що розвиваються. Практично у всіх державах доіндустріальні типи виробництва тісно сусідять новітніми розробками в галузі науки і техніки. В результаті спостерігається негармонійність розвитку народного господарства. Все частіше, щоб прискорити темпи зростання економіки, держава здійснює пряме втручання, реалізовуючи політику етатизму.