Фінансове прогнозування - інструмент економічного планування

Фінансове прогнозування - інструмент економічного планування


Фінансове прогнозування - це механізм використання специфічних способів для розрахунку основних фінансових показників. До основних методів можна віднести економетричне прогнозування, математичне моделювання, побудову трендів та експертні оцінки.


При використанні математичного моделювання в основу розрахунків для прийняття оптимального рішення закладена модель лінійного програмування. Також використовуються транспортні та мережеві моделі.

Фінансове прогнозування передбачає використання економічного прогнозування, заснованого на базових принципах статистики та економічної теорії. Іншими словами, розрахунок прогнозних показників здійснюється на базі статистичних коефіцієнтів з використанням однієї або декількох економічних змінних, які прийнято враховувати в якості факторів, що впливають на результати прогнозування. Розглядається динаміка аналізованих показників з урахуванням факторів, які роблять істотний вплив на фінансові процеси.

Для побудови економетричних моделей використовується регресійний аналіз, що дозволяє дати кількісну оцінку усереднених показників, які склалися в економіці в базисному періоді. Для підвищення точності в отриманих результатах методи прогнозування основних фінансових показників доцільно доповнити експертними оцінками.

Метод експертних оцінок слугує для узагальнення та математичної обробки оцінок експертів - фахівців з конкретного питання. Результативність цього методу безпосередньо залежить від компетентності та професіоналізму фахівців. Прогноз може мати досить високу точність. Один тільки недолік у цього методу - суб 'єктивізм, тобто залежність від "відчуттів та інтуїції" експерта, які іноді не можуть бути схильні до раціонального пояснення. На практиці відомі методи колективних та індивідуальних експертних оцінок.

Фінансове прогнозування було б розглянуто не в повному обсязі, якщо не охарактеризувати трендовий метод, який передбачає залежність і доходів, і витрат від такого фактора, як час. Відомі два різновиди трендів - це тренд постійних темпів зростання, який випливає з постійних змін, або тимчасовий лінійний тренд, що передбачає аналіз постійних змін в абсолютному вираженні. Основний недолік цього методу - повне ігнорування демографічних, економічних та інших факторів.

Фінансове прогнозування може здійснюватися за допомогою статистичних спостережень, які проводяться з певною регулярністю. Інструментом статистичного прогнозування є регресійні трендові моделі. За параметрами таких спочатку проводиться оцінка на основі наявної статистичної бази, а потім тренди екстраполюються на конкретний інтервал часу.

Прогнози дозволяють розглянути всілякі варіанти удосконалення фінансової системи при різних сценаріях економічного розвитку, господарського суб 'єкта та кон' юнктури ринку. Фінансове прогнозування може бути короткостроковим, тобто всі математичні розрахунки розглядають період до одного року, середньостроковим (3-5 років), довгостроковим (більше 5-ти років). Цей вид прогнозування проводиться на трьох економічних рівнях (загальнодержавному, територіальному і простому господарюючому суб 'єкту).

Загальнодержавний рівень передбачає розрахунки, що формують фінансові ресурси держави, визначає напрямки для їх розвитку. Результатом даного прогнозування є складання державного бюджету.

Фінансове прогнозування територіального рівня проводиться аналогічно прогнозу загальнодержавного рівня. На рівні суб 'єктів господарювання прогнозування являє собою фінансовий менеджмент, що складається в розробці напрямів розвитку підприємства та формування фінансових ресурсів на майбутнє. Також на даному етапі здійснюється визначення стратегії, яка б забезпечила фінансове стійке становище підприємства, а також кредитоспроможність і платоспроможність.