Самоактуалізація

Самоактуалізація


Самоактуалізуватися - означає стати тією людиною, якою ми можемо стати, досягти вершини нашого потенціалу. Говорячи словами Маслоу: "Музиканти повинні грати музику, художники повинні малювати, поети повинні складати вірші, якщо вони, врешті-решт, хочуть бути в світі з самими собою. Люди повинні бути тим, ким вони можуть бути. Вони повинні бути вірні своїй природі ".


Самоактуалізація не обов'язково повинна приймати форму творчих зусиль, що виражаються у створенні твору мистецтва. Батько, спортсмен, студент, викладач або робітник біля верстата - всі можуть актуалізувати свій потенціал, виконуючи найкращим чином те, що вони роблять; специфічні форми самоактуалізації дуже різноманітні. Саме на цьому вищому рівні ієрархії потреб люди найсильніше відрізняються один від одного.

Чому самоактуалізація така рідкісна

Маслоу припустив, що більшість людей, якщо не всі, потребують внутрішнього вдосконалення і шукають його. Його власні дослідження призвели до висновку, що спонукання до реалізації наших потенціалів природне і необхідне. І все ж тільки деякі - як правило, обдаровані - люди досягають її (менше ніж 1% всього населення за оцінкою Маслоу). Частково справи йдуть настільки неблагополучним чином тому, що багато людей просто не бачать свого потенціалу; вони і не знають про його існування, і не розуміють користі самовдосконалення. Мабуть, вони схильні сумніватися і навіть боятися своїх здібностей, тим самим зменшуючи шанси для самоактуалізації. Це явище Маслоу називав комплексом Іони. Він характеризується страхом успіху, який заважає людині прагнути до величі і самовдосконалення.

До того ж соціальне і культурне оточення часто пригнічує тенденцію до актуалізації певними нормами по відношенню до якоїсь частини населення. Прикладом тому є культурний стереотип мужності. Такі людські якості, як співчуття, доброта, м'якість і ніжність часто заважають чоловікам, тому що існує культурна тенденція розглядати дані характеристики як «немужественні». Або згадаймо про переважний вплив традиційної жіночої ролі на психосоціальний розвиток жінок. Виходячи з цього, актуалізація вищих потенціалів в загальній масі можлива тільки за «хороших умов». Або, більш точно, людям потрібно «сприяє» суспільство, в якому можна розкрити свій людський потенціал найбільш повно. З цієї точки зору, жодне суспільство в людській історії не надавало оптимальної можливості для самоактуалізації всіх його членів, хоча, треба зізнатися, деякі все ж набагато краще за інших у сенсі забезпечення умов для самовдосконалення іду.

Остання перешкода для самоактуалізації, згадувана Маслоу, - сильний негативний вплив, наданий потребами безпеки. Процес зростання вимагає постійної готовності ризикувати, помилятися, відмовлятися від старих звичок. Це вимагає мужності. Отже, все, що збільшує страх і тривогу людини, збільшує також і тенденцію повернення до пошуку безпеки і захисту. Очевидно й те, що більшість людей мають сильну тенденцію зберігати специфічні звички, тобто дотримуватися старого стилю поведінки. Реалізація ж нашої потреби в самоактуалізації вимагає відкритості новим ідеям і досвіду. Якби велика кількість людей досягла самоактуалізації, то могли б змінитися потреби людства в цілому, і з'явилося б більше можливостей для задоволення потреб низьких рівнів. Очевидно, таке завдання потребуватиме суттєвої реорганізації багатьох наших соціальних інститутів і політичних структур.

Характеристики самоактуалізованих людей

Досягнення самоактуалізації означає ідеальний стиль життя. За Маслоу, ці люди являють собою «колір» людської раси, її кращих представників. Він також вважав, що ці люди досягли того рівня особистісного розвитку, який потенційно закладений в кожному з нас. Звичайно, як і в разі будь-якого абстрактного образу ідеального психічного розвитку, не можна досягти самоактуалізації, просто дотримуючись приписів. Навпаки, це повільний і болісний процес, який краще розглядати як постійний пошук, а не досягнення фіксованої точки. Кожна людина прагне реалізувати свій внутрішній потенціал по-своєму. Отже, будь-яка спроба застосувати критерії Маслоу для самоактуалізації повинна стримуватися розумінням того, що кожна людина повинна свідомо вибрати власний шлях самовдосконалення, прагнучи стати тим, ким вона може бути в житті.

Маслоу дійшов висновку, що самоактуалізовані люди мають такі характеристики.

1. Більш адекватне сприйняття реальності. Самоактуалізовані люди здатні сприймати світ навколо себе, включаючи інших людей, правильно і неупереджено. Вони бачать дійсність такої, яка вона є, а не такої, як їм хотілося б її бачити. Вони менш емоційні і більш об'єктивні у своєму сприйнятті і не дозволяють надіям і страхам вплинути на свою оцінку. Завдяки такому сприйняттю, самоактуалізовані люди можуть без зусиль виявити фальш і нечесність в інших. Маслоу виявив, що ця здатність поширюється на багато сфер життя, включаючи мистецтво, музику, науку, політику і філософію.

Очікування, тривоги, стереотипи, помилковий оптимізм або песимізм також мають менший вплив на сприйняття самоактуалізованої людини. Маслоу назвав таке невикажене сприйняття «побутійним, або Б-пізнанням». З високо об'єктивним сприйняттям пов'язано і те, що самоактуалізовані люди більш толерантні до суперечливості і невизначеності, ніж більшість людей. Вони не бояться проблем, які не мають однозначних правильних або помилкових рішень. Вони вітають сумнів, невизначеність і нехожені шляхи.

2. Прийняття себе, інших і природи. Самоактуалізовані люди можуть прийняти себе такими, які вони є. Вони не надкритичні до своїх недоліків і слабкостей. Вони не обтяжені надмірним почуттям провини, сорому і тривоги - емоційними станами, які взагалі настільки притаманні людям. Самопезе також чітко виражено на фізіологічному рівні. Самоактуалізовані люди приймають свою фізіологічну природу із задоволенням, відчуваючи радість життя. У них хороший апетит, сон, вони насолоджуються своїм сексуальним життям без непотрібних заборон. Основні біологічні процеси (наприклад, сечовипускання, менструація, старіння) вважаються частиною людської природи і прихильно приймаються. Подібно вони приймають інших людей і людство в цілому. У них немає непереборної потреби повчати, інформувати або контролювати. Вони можуть переносити слабкості інших і не бояться їх сили. Вони усвідомлюють, що люди страждають, старіють і зрештою помирають.

3. Безпосередність, простота і природність. Поведінка самоактуалізованих людей відзначена безпосередністю і простотою, відсутністю штучності або бажання зробити ефект. Але це не означає, що вони постійно поводяться врозріз з традиціями. Їхнє внутрішнє життя (думки та емоції) є чужим умовністю, природним і безпосереднім. Але ця нетрадиційність не ставить за мету справити враження, вони можуть навіть придушити її, щоб не засмучувати інших, і дотримуватися певних формальностей і ритуалів. Отже, вони можуть пристосовуватися, щоб захистити себе та інших людей від болю або несправедливості. З цієї причини, наприклад, самоактуалізовані люди можуть бути терпимими до прийнятої в різних освітніх установах практики навчання, яку вони вважають дурною, нудною або відупляною. Однак, коли того вимагає ситуація, вони можуть бути непримиренними навіть під загрозою остракізму і засудження. Коротше, вони не вагаючись відхиляють соціальні норми, коли вважають, що це необхідно.

4. Центрованість на проблемі. Маслоу вважав, що всі обстежені ним особистості без винятку були віддані якомусь завданню, боргу, покликанню або улюбленій роботі, яку вони вважають важливою. Тобто вони не его-центровані, а швидше орієнтовані на проблеми, що стоять вище їх безпосередніх потреб, проблеми, які вони вважають для себе життєвою місією. У цьому сенсі вони швидше живуть, щоб працювати, а не працюють, щоб жити; робота суб'єктивно переживається ними як їх визначальна характеристика. Маслоу порівнює поглинутість самоактуалізованих людей роботою з любовним романом: "робота і людина, здається, призначені один для одного... людина і її робота підходять один одному і належать один одному як ключ і замок ".

Самоактуалізованих людей також живуть і працюють у сфері найширшої компетенції, прагнучи присвятити себе надособистісній «місії» або завданню. Такий стиль життя означає, що вони не звертають увагу на тривіальне, незначне, і це дозволяє їм чітко відокремлювати важливе від неважливого в цьому світі.

5. Незалежність: потреба в усамітненні. Маслоу пише, що самоактуалізовані люди дуже потребують недоторканності внутрішнього життя і самотності. Оскільки вони не намагаються встановлювати з іншими стосунки залежності, то можуть насолоджуватися багатством і повнотою дружби.

На жаль, ця якість незалежності не завжди розуміється або приймається іншими. У сфері соціального спілкування часто «нормальні» люди вважають їх байдужими, неосвіченими, зарозумілими і холодними, особливо в тому випадку, коли потреби любові і прихильності у цих людей неадекватно задоволені. Але у самоактуалізованих людей ці дефіцитарні потреби задоволені, і тому їм не потрібні інші люди для дружби в звичайному сенсі цього слова. В результаті з'являється потреба спілкування іншого рівня - спілкування з собою. Як сказав один з випробовуваних Маслоу: «Коли я один - я з моїм найкращим другом». Таке зауваження можна інтерпретувати як закінчений нарцисизм, але Маслоу просто вважає, що самоактуалізовані люди можуть перебувати на самоті без того, щоб відчувати себе самотніми.

Потреба в усамітненні і впевненість у собі проявляються також і в інших аспектах поведінки самоактуалізованих людей. Наприклад, вони зберігають спокій і незворушність, коли їх осягають особисті нещастя і невдачі. Маслоу пояснює це тим, що самоактуалізовані люди прагнуть мати власний погляд на ситуацію, а не покладатися на ті думки або почуття, які демонструють з даного приводу інші люди. Дійсно, вони самі для себе є рушійною силою, що чинить опір спробам суспільства змусити їх дотримуватися соціальних умовностей.

6. Автономія: незалежність від культури та оточення. Виходячи з характеристик, розглянутих вище, можна припустити, що самоактуалізовані люди вільні у своїх діях, незалежно від фізичного і соціального оточення. Ця автономія дозволяє їм покладатися на свій власний потенціал і внутрішні джерела зростання і розвитку. Наприклад, для справжньо самоактуалізованого студента коледжу не обов'язкова «правильна» академічна атмосфера студентського містечка. Він може вчитися скрізь, тому що у нього є він сам. У цьому сенсі він являє собою «самодостатній» організм.

У здорових людей високий ступінь самоврядування і «свободи волі». Вони вважають себе самовизначеними, активними, відповідальними і самодисциплінованими господарями своєї долі. Вони досить сильні, щоб не звертати уваги на думки і вплив інших, тому вони не прагнуть до почестей, високого статусу, престижу і популярності. Вони вважають таке зовнішнє задоволення менш значним, ніж саморозвиток і внутрішнє зростання. Звичайно, досягнення такого стану внутрішньої незалежності визначається тим, чи отримувала людина в минулому любов і захист від інших.

7. Свіжість сприйняття. Самоактуалізовані люди мають здатність оцінювати гідно навіть самі звичайні події в житті, при цьому відчуваючи новизну, благоговіння, задоволення і навіть екстаз. Наприклад, сота веселка так само прекрасна і величава, як і перша; прогулянка лісом ніколи не буває нудною; вид граючої дитини піднімає настрій. На відміну від тих, хто приймає щастя як належне, самоактуалізовані люди цінують прихильну долю, здоров'я, друзів і політичну свободу. Вони рідко скаржаться на нудне, нецікаве життя.

Ключовим моментом відкритості для нових переживань є те, що самоактуалізовані люди не поділяють переживання на категорії і не женуть їх від себе. Навпаки, їх суб'єктивний досвід дуже багатий, і кожен день життя з його звичайними справами завжди залишається для них захоплюючою і хвилюючою подією.

8. Вершинні, або містичні переживання. Вивчаючи процес самоактуалізації, Маслоу прийшов до несподіваного відкриття: у багатьох його випробовуваних було те, що він назвав вершинними переживаннями. Це моменти сильного хвилювання або високої напруги, а також моменти розслаблення, умиротворення, блаженства і спокою. Вони являють собою екстатичні стани, які переживаються в кульмінаційні моменти любові та інтимності, в поривах творчості, осяяння, відкриття і злиття з природою. Такі люди можуть «включитися» без штучних стимуляторів. Їх включає вже те, що вони живі.

За Маслоу, вершинні або містичні переживання не мають божественної або надприродної природи, хоча по своїй суті вони релігійні. Він виявив, що в стані вершинного переживання люди відчувають велику гармонію зі світом, втрачають відчуття свого «Я» або виходять за його межі. Вони одночасно відчувають себе і більш сильними, і більш безпорадними ніж раніше і втрачають почуття часу і місця. За Маслоу, вершинні переживання, які дійсно змінюють людину, відбуваються, коли їх заслуговують: "Людина прийшла до інсайту після року нелегкого лікування у психоаналітика; або філософ, який протягом 15 років працював над якоюсь проблемою, нарешті побачив її рішення ".

9. Суспільний інтерес. Навіть коли самоактуалізовані люди стурбовані, засмучені, а то й розгнівані вадами роду людського, їх, тим не менш, ріднить з ним глибоке почуття близькості. Отже, у них є щире бажання допомогти своїм «смертним» побратимам поліпшити себе. Це прагнення виявляється почуттям співчуття, симпатії і любові до всього людства. Часто це особливий вид братської любові, подібний до старшого брата або сестри до молодших братів і сестер.

10. Глибокі міжособистісні стосунки. Самоактуалізовані люди прагнуть до більш глибоких і тісних особистих взаємин, ніж «звичайні» люди. Найчастіше ті, з ким вони пов'язані, більш здорові і близькі до самоактуалізації, ніж середня людина. Тобто самоактуалізовані люди схильні встановлювати близькі відносини з тими, хто володіє подібним характером, талантом і здібностями («два чоботи пара»), хоча завдяки своєму соціальному інтересу вони володіють особливим почуттям емпатії до менш здорових людей. Зазвичай коло їхніх близьких друзів невелике, оскільки дружні відносини в стилі самоактуалізації вимагають великої кількості часу і зусиль. Самоактуалізовані люди також відчувають особливу ніжність до дітей і легко спілкуються з ними.

11. Демократичний характер. Самоактуалізовані особистості, за Маслоу, найбільш «демократичні» люди. У них немає упереджень, і тому вони поважають інших людей, незалежно від того, до якого класу, раси, релігії, статі ті належать, який їх вік, професія та інші показники статусу. Крім того, вони з готовністю навчаються в інших, не виявляючи прагнення до переваги або авторитарних схильностей. Самоактуалізований музикант, наприклад, сповнений вшанування до майстерного механіка, тому що той володіє знаннями і навичками, яких немає у музиканта.

Водночас Маслоу виявив, що самоактуалізовані люди не вважають усіх без винятку рівними: «Ці індивіди, які самі є елітою, вибирають у друзі також еліту, але це еліта характеру, здібностей і таланту, а не народження, раси, крові, імені, сім'ї, віку, молодості, слави або влади».

12. Розмежування засобів і цілей. У повсякденному житті самоактуалізовані особи більш визначені, послідовні і тверді, ніж звичайні люди, щодо того, що правильно і що помилково, добре чи погано. Вони дотримуються певних моральних і етичних норм, хоча дуже небагато з них релігійні в ортодоксальному сенсі цього слова. Маслоу також зазначив у обстежених самоактуалізованих особистостей загострене почуття розмежування цілей і засобів їх досягнення. Водночас, вони часто насолоджувалися власне засобами (інструментальною поведінкою, що веде до мети), які не подобалися менш терпимим людям. Їм більше подобалося робити щось заради самого процесу (наприклад, фізичні вправи), а не тому, що це засіб для досягнення якоїсь мети (наприклад, хороший стан здоров'я).

13. Філософське почуття гумору. Іншою примітною характеристикою самоактуалізованих людей є їх явна перевага філософського, доброзичливого гумору. Якщо звичайна людина може отримувати задоволення від жартів, що висміюють чиюсь неповноцінність, принижують когось або непристойних, то здорову людину більше приваблює гумор, що висміює дурість людства в цілому. Гумор Авраама Лінкольна може бути прикладом. Його жарти були не просто смішні. У них часто було щось від іносказання або притчі. Маслоу зауважував, що філософський гумор зазвичай викликає посмішку, а не сміх. Через подібне ставлення до гумору самоактуалізовані люди часто здаються досить стриманими і серйозними.

14. Креативність. Маслоу виявив, що всі без винятку самоактуалізовані люди мають здатність до творчості. Однак творчий потенціал його випробовуваних виявляв себе не так як у видатних талантів у поезії, мистецтві, музиці або науці. Маслоу говорив, швидше про таку ж природну і спонтанну креативність, яка притаманна незіпсованим дітям. Це креативність, яка присутня в повсякденному житті як природний спосіб вираження спостережної, яка сприймає нове і живительно простої особистості.

Щоб бути креативним, самоактуалізованій людині не обов'язково писати книги, складати музику або створювати живописні полотна. Говорячи про свою тещу, яку він вважав такою, що самоактуалізується, Маслоу підкреслював саме цей факт. Він говорив, що хоча його теща не володіє талантами письменника або актора, вона вищою мірою творчо підходить до приготування супу. Маслоу зауважував, що в першокласному супі завжди більше творчості, ніж у другосортній поезії!

15. Опір окультурюванню. І нарешті, самоактуалізовані люди знаходяться в гармонії зі своєю культурою, зберігаючи в той же час певну внутрішню незалежність від неї. Вони мають автономність і впевненість у собі, і тому їх мислення і поведінка не піддається соціальному і культурному впливу. Такий опір окультурюванню не означає, що самоактуалізовані люди нетрадиційні або антисоціальні у всіх сферах людської поведінки. Наприклад, у тому, що стосується одягу, мови, їжі та манери поведінки, якщо це не викликає у них явних заперечень, вони не відрізняються від інших. Подібним чином, вони не витрачають енергії на боротьбу з існуючими звичаями і правилами. Однак вони можуть бути надзвичайно незалежними і нетрадиційними, якщо зачіпаються якісь основні їхні цінності. Тому ті, хто не дає собі труднощів зрозуміти і оцінити їх, іноді вважають самоактуалізованих людей непокірними і ексцентричними. Самоактуалізовані люди також не вимагають від свого оточення негайного поліпшення. Знаючи про недосконалості суспільства, вони приймають той факт, що соціальні зміни можуть бути повільними і поступовими, але їх легше досягти, працюючи всередині цієї системи.

Самоактуалізовані люди - не ангели

Сказане вище може призвести до висновку, що самоактуалізовані люди - обрана група «суперзірок», що наближається до досконалості в мистецтві жити і стоїть на недосяжній для решти людства висоті. Маслоу недвозначно спростовував подібні висновки. Будучи недосконалими за своєю людською природою, самоактуалізовані люди також схильні до дурних, неконструктивних і марних звичок, як і ми, смертні. Вони можуть бути уперті, дратівливі, нудні, здорні, егоїстичні або пригнічені, і ні за яких обставин вони не захищені від необґрунтованого марнославства, надмірної гордості і пристрасті до своїх друзів, сім'ї та дітей. Спалахи темпераменту не такі вже й незвичайні для них. Маслоу також виявив, що його випробовувані здатні проявляти певну «хірургічну холодність» у міжособистісних конфліктах. Наприклад, одна жінка, усвідомивши, що більше не любить чоловіка, розлучилася з ним з рішучістю, яка межує з безжальністю. Інші оговтувалися після смерті близьких їм людей настільки легко, що здавалися безсердечними.

Далі, самоактуалізовані люди не вільні від почуття провини, тривоги, печалі і сумнівів у собі. Через надмірну зосередженість вони часто не переносять порожніх пліток і легкої розмови. Фактично вони можуть говорити або поводитися так, що це пригнічує, шокує або ображає інших. І нарешті, їхня доброта до інших може зробити їх вразливими до марного для них спілкування (скажімо, їм загрожує небезпека загрузнути в спілкуванні з набридливими або нещасними людьми). Незважаючи на всі ці недосконалості, самоактуалізовані люди є чудовими зразками психічного здоров'я. Принаймні, вони нагадують нам, що потенціал психологічного зростання людства набагато вищий, ніж той, якого ми досягли.