Реакція на образи

Реакція на образи


Він натиснув на кнопку, і ти почав функціонувати, як машина. Лампочка запалюється і гасне від натискання кнопки. Подібним чином оточуючі чинять і з тобою: вони вмикають і вимикають тебе: один хвалить тебе, роздуваючи твоє его, як повітряну кулю, і ти починаєш відчувати свою велич; потім інший проколює цю кулю, і ти безжиттєво валишся на землю.


Ти сам собі не господар: хто завгодно може тебе образити, засмутити, розлютити, розгнівати, привести в сказ, звести з розуму. І хто завгодно може вихваляти тебе, підняти тебе на небеса; ти будеш відчувати себе таким великим, що навіть Олександр Македонський виявиться нікчемністю порівняно з тобою... Ти дієш відповідно до чужих маніпуляцій. Така дія не є справжньою.

На цю тему є одна притча, називається вона «Спроби образити Будду»:

Якось Будда проходив повз одне село.
Присутні навколо нього люди почали вигукувати образи на його адресу. Вони використовували всякі лайки, всі ці небагатогоскладні слова зі свого мізерного лексикону.

Будда, стояв, слухав їх мовчки і дуже уважно, а потім промовив:

- Дякую, що прийшли до мене на зустріч, проте я поспішаю. Мені потрібно встигнути в наступне село, мене там вже чекають. Не можу вам приділити сьогодні багато уваги, але завтра, на зворотному шляху, у нас буде час поспілкуватися. Завтра ви можете зібратися всі разом і висловити мені все, що не встигли сьогодні. А зараз вибачте, мені потрібно поспішати.

Селяни не вірили своїм вухам і очам: ця людина залишалася абсолютно спокійною, врівноваженою.

Хтось не витримав:
- Ти що, оглух? Ми ображаємо тебе останніми словами, а ти ніяк не реагуєш.

Будда відповів:
- Якщо ви хотіли почути відповідь, то прийшли занадто пізно. Вам треба було прийти десять років тому, тоді я б вам відповів.

Але за ці десять років я навчився не піддаватися на провокації. Я перестав бути рабом, я став собі господарем.

Я дію так, як хочу я, а не хтось інший. Я живу згідно зі своєю душею.

Мене не змусиш робити що-небудь проти моєї волі.

Я не ображаюся на вас. Ви можете бути собою задоволені, ви непогано попрацювали.

Але особисто я не сприймаю ваші образи, і, поки я не почну їх сприймати, вони залишаться порожнім звуком.

- Киньте палаючий факел у річку. Він горітиме доти, доки не торкнеться води. Як тільки він доторкнеться до поверхні, річка відразу загасить його.

Я перетворився на річку. Ви кидаєте образи в мою сторону. Вони сповнені вогню, але, варто їм досягти мене, як у моїй прохолоді вогонь гасне.

Образи більше не в змозі обпалити мене.
Ви кидаєте колючки, провалюючись у моєму безмовництві, вони перетворюються на квіти.

Я роблю так, як велить мені серце.