Психологія як наука про душу

Психологія як наука про душу


Усім, хто хоч би трішки цікавився наукою психологією, відомо, що це - вчення про душу, адже термін побудований з "психо" - душа, і "логос" - вчення, наука, знання. А тим, хто не просто цікавився, але хоч би злегка заглибився в це вчення, стало, напевно, цікаво, де в психології душа. Ми поділимося з вами розвитком поняття душі в психології за еволюційним принципом.


Усунення душі

Ще на початку XX століття про існування психології, як науки про душу висловився один відомий психолог. Він сказав, що колись прекрасна назва "Наука про душу" була присвоєна тому, що ми маємо, абсолютно не повноправно, бо психологія - це не лише не творення нових вчень про душу, це повне знищення поняття душа. І дійсно, абітурієнти, які йдуть вивчати психологію в очікуванні розкриття таїнств душі виявляють багато чого цікавого, але занадто рідко стикаються навіть із словом "душа".

Душа в античності

Психологія душі людини вивчалася ще в античності, і була досить своєрідна для сучасної людини. Суть полягала в тому, що душею наділені усі предмети у світі - і живі, і неживі. Тим самим, роблячи неживі предмети одушевленими. Душі були безсмертні і вічно мандрували в тілах людей, тварин, рослин і так далі

Душа індивіда

Поняття душі в психології людей росло у міру вдосконалення навичок людини - з розвитком мислення, писемності, творчості, наук. Потрібний був засіб, який допоміг би відокремити поняття душі людини і усіх інших істот. Душа стала наближатися до точніших наук.

Психологія сьогодні

Ще сто років тому вчення спробували віднести психологію до однієї з галузей науки, до цього дня з цим завданням психологи не впоралися. Слово "логос" саме по собі припускає, що психологія - це природна наука. Саме цим і керуються психологи, проводячи експерименти, досліди і дослідження особи і душі людини. З точки зору психології, як природної науки, душа - це сукупність закономірних поведінкових реакцій. Саме так, наша поведінка в соціумі закономірно і піддається поясненню. Але як же бути з випадками, коли кожен з нас не розуміє дії ближнього, коли нас дивує спонтанність і НЕЗАКОНОМІРНІСТЬ поведінки іншої людини?

Саме тут набувають чинності прибічники психології, як частини гуманітарної науки. Безумовно, спілкування, соціальність, спільна діяльність, багатогранність людини свідчить про гуманитарности психологію. Але в той же час, психологія і точна наука. А чи означає це, що і саме "психо" слід розділити і досліджувати під трьома різними "прицілами"? Наша душа - єдина, неопозннна і невідчутна. Тому психологам завжди було, є і над чим працюватиме, адже наші незакономірні душі радо викидають нові ковзани.