Психогімнастика для дітей

Психогімнастика для дітей


Педіатри б'ють на сполох з приводу поширення гіперактивності, підвищена тривожність теж проявляється у дітей все частіше. Страхи, агресія, невпевненість... Як долати ці напасті?


Дуже корисним інструментом може стати психогімнастика. Оскільки емоції є «індикатором» стану дитини, ліжко активні мімічні, жестикулярні та пантомімічні їх прояви не дають дорости негативним переживанням до патологічного рівня: вони дають необхідну розрядку емоцій, адже в силу своїх вікових особливостей діти часто не усвідомлюють своїх психічних «заноз». Крім того, при відтворенні виразних рухів можуть згадатися історії, в яких ці «скалки» виникли, а це вірний ключик до їх «жилу» в душі.

Зображуючи на обличчі страх або гнів, діти намагаються показати їх у максимальному прояві, «всю котушку», і, як правило, збуджуються, одночасно розуміючи «понарошечність» ситуації. У цьому полягає причина частих прохань до ведучого - дорослому повторити завдання знову і знову. Зате такі звернення до нього рідкісні, коли йдеться про радість, наприклад.

Показово, чи не так? Проживаючи в умовній ситуації страх, дитина позбавляється від нього. Цей процес відбувається швидше, якщо супроводжувати розігрування негативної емоції проективними техніками: малюнками, ліпкою, конструюванням страшних персонажів. Маленька людина, отримуючи можливість керувати створеними її руками зображеннями (порвати або спалити малюнок, зім'яти пластилінове чудище, розібрати мозаїчний його образ), підсвідомо знаходить владу над власними страхами.

Страхи часто провокують підвищену тривожність у дітей. Наприклад, перед вступом до школи. У цьому випадку можна пограти у «Звірину школу» і в ній спонтанно зображати найрізноманітніші ролі, від тремтячих зайчишок до кровоочікуваних вовків, які поперемінно стають то учнями, то вчителями. Ця методика «біодрами» була запропонована А.Вольтманом ще в 1950-х рр., на сьогоднішній день має чимало модифікацій її. Використовуючи в психогімнастиці, цю гру можна проводити і без слів, обходячись імітацією голосів звірів.

За емоційної розтрощеності краще використовувати динамічні етюди та ігри («Поліл дощик», «Передай гарячу картоплю»), а потім пограти в «Клякси». Дуже цікавою забавкою може стати участь у ній пари «батько - дитина», тільки потрібно підготуватися: заздалегідь взяти кілька аркушів паперу, вилити на середину кожного трохи чорнила або туші, потім скласти навпіл і розгорнути. Але можна вчинити й інакше: на лист з кляксою акуратно накласти інший, чистий (мені так більше подобається). Коли клякси підсохнуть, гравці домальовують з їх використанням будь-який образ, що прийшов в голову. Іноді вони збігаються, але частіше - відрізняються. До речі, дуже корисно для розвитку уяви.

У короткій статті неможливо відобразити всі аспекти безбрежної теми, тим більше - назвати всі техніки і прийоми. Дуже корисно використовувати музику, кмітливу тим настроям, які «відіграються» в заняттях; застосовувати побутові предмети в «нетривіальному» призначенні або зовсім без них обходитися, уявляючи їх наявність, використовувати дихальні техніки тощо.

Найголовніше - уважне і чуйне ставлення до дитини, надання їй можливості для самовираження і неодмінне чергування напруги і розслаблення. Жодна людина не виросла, минаючи проблеми. Але для впевненого руху по життю необхідно, щоб вони своєчасно вирішувалися.

Ось цього я і бажаю всім сім'ям з дітьми!