Психічні стани людини

Психічні стани людини


Традиційне розуміння стресу запозичене психологами з фізіології. Як відомо, Ганс Сельє та його школа дали глибокий аналіз змін в організмі під дією негативних стимулів. Популяризація поняття стресу в біології та медицині та пряме перенесення його фізіологічного значення в психологію призвели до змішання психологічного та фізіологічного підходів до його вивчення.


Проти такого змішання виступив, зокрема, видний американський вчений Р. Лазарус, який запропонував розрізняти фізіологічний і психологічний види стресу. На думку Лазаруса, вони відрізняються один від одного за особливостями впливаючого стимулу, механізму виникнення і характеру відповідної реакції. Фізіологічний стрес характеризується порушенням гомеостазу і викликається безпосередньою дією несприятливого стимулу на організм. Відновлення гомеостатичної стійкості здійснюється вісцеральними і нейрогуморальними механізмами, які обумовлюють стереотипний характер реакцій при фізіологічному стресі.

Аналіз психологічного стресу, на думку Лазаруса, вимагає врахування таких моментів, як значущість ситуації для суб'єкта, інтелектуальні процеси, особистісні особливості. Ці психологічні фактори обумовлюють і характер відповідних реакцій. На відміну від фізіологічного стресу, при якому останні є високостереотипними, при психологічному стресі вони індивідуальні і не завжди можуть бути передбачувані. Так, на загрозу один суб'єкт реагує гнівом, а інший - страхом тощо.

Іншим складним питанням, що викликає суперечливі думки при розробці проблеми, є співвідношення емоцій і стресу. Загалом вважається, що головною складовою, «фундаментальним компонентом» психологічного стресу є емоційне збудження. По суті, емоційні переживання, емоційна насиченість діяльності виділяються в більшості досліджень в якості основної характеристики цього стану. Не дивно, що деякі дослідники стали ототожнювати поняття стресу та емоцій. Характерною є тенденція розглядати стрес як особливий стан, пересічний з іншими емоційними станами (афектами, почуттями, тривожністю та ін.). Між тим, якщо виходити з того, що стрес суть особливий стан, то треба визнати, що його структура поряд з емоційним, включає й інші психологічні компоненти (мотиваційні, інтелектуальні, перцептивні та інші).

Одним із наслідків неоднозначності трактування поняття «стрес», обтяженості його медико-біологічними та односторонніми психологічними уявленнями стало те, що деякі автори цьому поняттю воліють інше - «психічна напруженість», оскільки цей термін вільний від негативних асоціацій і вказує на необхідність вивчення саме психологічного функціонування людини в складних умовах.

Отже, стан психічної напруженості виникає при виконанні людиною продуктивної діяльності у важких умовах і має сильний вплив на її ефективність. Характер цього впливу визначається як самою ситуацією, так і особливостями особистості, її мотивацією тощо.