Процедури психодрами

Процедури психодрами


Режисер психодрами, мабуть, є одним з найбільш активних керівників груп. Визначаючи завдання і «запускаючи спектакль», він ніби дає дозвіл потайному, замкнутому члену групи на експерименти з різними ролями. Режисер грає три ролі: продюсера, терапевта та аналітика (Moreno, 1945). Будучи продюсером, він управляє груповим заняттям і допомагає членам групи перевести їхні думки мовою драматичного дійств! Продюсер повинен бути надзвичайно чутливим всім вербальним і невербальним проявам, які розкр вають психічний стан акторів і відбиває настрій аудиторії, що спостерігає за заняттям Творчість, гнучкість і здатність залучити до плечей! у груповому процесі всю групу є ключові "характеристиками хорошого продюсера.


У ролі терапевта режисер психодрами намагається купа членам групи змінити невдалі патерни noi денія. З одного боку, режисер може не втручати в груповий процес, дозволяючи групі самій продовжи заняття. З іншого боку, він може агресивно, насте чиво і ласкаво вимагати від учасників роботи в д (магічній дії. Як будь-який лідер, терапевт іног стає мішенню для коментарів і критики сторони групи; але, будучи членом групи, він повинен реагувати на ці нападки відкрито і не захищати від них.

У ролі аналітика керівник групи інтерпре! рує і коментує поведінку учасників, аналізір реакції всіх членів групи на якусь дію.

Той член групи, який є суб'єктом кс кретної психодраматичної дії, називається пр тагоністом. Протагоніст, зображуючи події зі сво життя, має рідкісну можливість дати власна інтерпретацію минулої життєвої ситуації перед гр) співай рівних партнерів, які співчувають йому. З поміч1 режисера, аудиторії та спеціальних творчих прийом протагоністи здійснюють дії по принці «тут і тепер», для того щоб досягти інсайту в усвідомленні своєї психічної реальності і покращуючи здатність функціонування в реальному житті.

Учасник, задіяний у роботі з протагоністом виконує роль "допоміжного" Я ". "Допоміжне" Я "уособлює всіх значущих інших у житті протагоніста. Морено (Могепо, 1978) виділи п'ять основних функцій «допоміжного» Я «»:

зіграти ту роль, яку замишляє прота! ніст для здійснення психодрами;

допомогти зрозуміти, як протагоніст сприймає взаємини з відсутніми персонами * мі дії;

зробити видимими ті аспекти взаємовідношень'i які протагоніст не усвідомлює; терапевтично направляти протагоніста у вирішенні його внутрішньо- та міжособистісних конфліктів;

допомогти протагоністу перейти від драматичної дії до реального життя;

Хороші виконавці «допоміжного» Я «» здатні швидко включитися в роль і точно її виконати. Вони повинні грати роль так, як вона описана протагоністом, або на основі своєї інтуїції. У деяких групах є актори-професіонали, які спеціально підготовлені для швидкого входження в роль «допоміжного» Я «». Деякі виконавці «допоміжного» Я «» ризикують прикрашати персонаж, спираючись на свою інтуїцію. Наприклад, виконавець "допоміжного" Я ", який грає роль матері, яка викликає почуття провини у протагоніста, може спробувати здійснити лінію поведінки типу" Ти ніколи не думала про те, що станеться зі мною, якщо ти поїдеш? "і тим самим виявити у протагоніста пригнічене почуття страху. Використання різних "допоміжних" Я "призводить до більшого включення в груповий процес всіх учасників. Дотримуючись керівництва режисера і намагаючись вчуватися в світ протагоніста, виконавці ролі «допоміжного» Я «» можуть також почати досліджувати не тільки проблеми протагоніста, але і свої власні.

Аудиторія складається з тих членів групи, які не грають ролей в даній психодраматичній дії. У заключній фазі заняття вони демонструють свої емоційні відносини до події і розкривають власні проблеми і конфлікти, аналогічні обговорювалися під час заняття. Аудиторія, емоційно залучаючись в психодраму, може досягти стану інсайту по відношенню до власних проблем, подібно тому як ми дізнаємося щось про самих себе, коли дивимося п'єсу.