Потреби особистості

Потреби особистості


Поняття потреби


Загальновизнано, що потреби - це рушійна сила людської діяльності, поведінки. Водночас існує великий розкид у розумінні сутності потреб - від біологічного трактування до соціально-економічного. Розгляньмо найпоширеніші серед них.

Потреба як потреба - це стан нагороди, створюваний випробовуваною ним потребою в об'єктивних умовах, предметах, об'єктах, без яких неможливий розвиток і існування живих організмів (С. Л. Рубінштейн, Д. Н. Узнадзе, А. П'єрон, В. І. Ковальов, В. А. Ядов, Л. І. Божович).

Однак потребісний стан у людини можливий і при надлишку будь-чого, у зв'язку з чим з'являється потреба позбутися цього надлишку. Близьким до цього стоїть розуміння потреби як відображення потреби у свідомості людини.

Потреба як залежність - це стан організму, що виражає його залежність від конкретних умов існування (В. О. Василенко, Б. І. Додонов). Однак залежність показує лише, які відносини існують між організмом і зовнішнім середовищем, але не відображає сутності потреб.

Слід зазначити, що наведені вище два визначення потреб є найбільш поширеними. Однак, поряд з ними, є й інші погляди.

Потреба як ставлення. У цьому випадку потреба розуміється як ставлення між суб'єктом і світом (Д. А. Леонтьєв). Це швидше філософський підхід до розуміння потреб, ніж психологічний. Але при цьому зникає власне психологічний зміст потреб.

Потреба як відсутність блага. Стан відсутності блага - це і є потреба (В.С. Магун). Предметом потреби при цьому є відсутнє благо. Якщо в попередньому визначенні психологічний підхід замінювався філософським, то в цьому випадку - соціально-економічним.

Потреба як відхилення від рівня адаптації. Потреба визначається як відхилення деякої реальності, внутрішньої або зовнішньої, від сформованих очікувань щодо цієї реальності (Д.К. Мак-Клелланд). Людина, наприклад, звикла до певного спілкування або отримує задоволення від даного виду їжі, або певної обстановки. Відхилення від цього звичного для людини рівня викликає у нього потребу у відновленні очікуваного стану. Інші приклади: звична обстановка викликає нудьгу, яка переживається як потреба в новизні. Досягнутий результат перестає задовольняти людину, що активізує потребу в досягненні.

Потреба як стан (І. А, Джидар'ян, В. Н. М'ясищев, К. Обуховський). Дійсно, переживання потреби свідчить про зміни в стані організму та особистості. Інша справа, чи є цей стан єдиним виразом потреби.

Сам по собі потребовий стан лише сигналізує про те, що задоволення потреби наштовхнулося на труднощі. Тому потребовий стан змушує людину лише шукати причину страждання.

Потреба як динамічний стан (К. Левін). Курт Левін розумів під потребою динамічний стан (активність), який виникає у людини при здійсненні будь-якого наміру, дії. Очевидно, що кожна потреба прагне задоволення. Процес задоволення полягає в розрядку динамічної напруги. Таким чином, потреба, це якась напружена система (намір), яка виникає в певній ситуації, забезпечує діяльність людини і прагне до розрядки (задоволення). Звідси випливає, що динамічний стан, напруга є вирішальним фактором, що детермінує поведінку людини.

Аналіз наведених визначень потреб показує, що всі вони містять в собі факти, які необхідно враховувати для розуміння суті потреб.

По-перше, стає очевидним необхідність поділу потреб на потреби організму і потреби особистості. При цьому потреби організму (потреби) можна розділити на не усвідомлювані (не відчувані) і усвідомлювані (відчутні). Потреби особистості завжди усвідомлювані або на рівні відчуттів (біологічні потреби), або на рівні розуміння (соціальні потреби).

По-друге, очевидно і те, що потреба тісно пов'язана з потребою. Однак потреба організму в чомусь відображає його об'єктивний стан, а потреба особистості пов'язана з усвідомленням потреби, тобто має суб'єктивну сторону.

По-третє, зрозуміло, що з потреби особистості неможливо виключити потребісний стан, що відображається у свідомості суб'єкта і сигналізує про необхідність задоволення виниклого бажання.

Нарешті, по-четверте, саме виникнення потреби є механізмом, що запускає активність людини на досягнення мети, здатної задовольнити її потребу.

Облік перерахованих фактів дозволяє Є.П. Ільїну визначити потребу особистості як «переживаний людиною стан внутрішньої напруги, що виникає внаслідок відображення у свідомості потреби і спонукає психічну активність, пов'язану з цілеполаганням».

Етапи формування та функції потреб

Процес усвідомлення потреби передбачає його стадіальний характер. Це добре було показано на прикладі розвитку у чоловіків статевого потягу (В. М. та І. В. Ривиних).

1-ша стадія - латентна або стадія формування потреби, протягом якої відбувається специфічне налаштування чутливості до зовнішніх подразників.

2-я стадія - неусвідомлювана модальність потреби (мотивації). Для неї характерне виникнення у суб'єкта відчуття якогось нового для себе стану. Психологічно це переживається як посилення почуття тривоги. Енергія мотивації поки неспецифічна, що може мотивувати будь-яку іншу поведінку.

3-я стадія - стадія усвідомлення потреби. Вона характеризується появою сексуального потягу. Звіти випробовуваних свідчили про появу приємних відчуттів, думок, мрій і планів сексуального характеру.

Функції потреб

Виділяють дві основні функції потреб особистості: сигнальну і спонукальну.

Перша полягає в тому, що виникнення потреби сигналізує людині про появу дефіциту, зміну стану (фізичного або психічного), потрібність чогось. Саме змінений стан, що усвідомлюється або неусвідомлюваний людиною є сигналом, що запускає діяльність.

Друга функція полягає в спонуканні активності, діяльності для задоволення потреби, з метою усунення або посилення потребісного стану. Потреба виступає як джерело активності, спонукач діяльності, поведінки людини.

Класифікація та види потреб

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології особистості існує безліч класифікацій потреб. Попередній аналіз сутності потреби, що виявив неоднозначність підходів, пояснює і безліч класифікацій потреб. Деякі автори, наприклад, Мюррей нарахував понад 140 потреб людини. Тим не менш, і у вітчизняній і в західній психології склалися певні традиції в класифікації потреб.

Можна виділити дві класифікації потреб. У першій з них усі потреби поділяються на біологічні (матеріальні), соціальні та ідеальні (духовні).

Реалізація біологічних потреб забезпечує індивідуальне та видове існування людини. Це потреби в їжі, одязі, сні, житлі, безпеці, сексуальні потреби, потреба економії сил.

Соціальні потреби відображають потреби людини належати до будь-якої групи, у визнанні, домінуванні, лідерстві, самоствердженні, увазі та прихильності оточуючих, у повазі та любові, дисциплінованості, незалежності-залежності.

Ідеальні потреби - це потреби пізнання навколишнього світу, сенсу свого існування, самоповаги і самореалізації, власне пізнавальні потреби, естетичні потреби.

Інша класифікація ділить всі види потреб на два великих класи: потреби збереження (потреби) і розвитку (зростання). Перший клас включає в себе:

фізіологічні (голод, спрага, сон, активність, секс) (по А. Маслоу),

потреба в безпеці (по А. Маслоу) і збереженні (по К. Обухівському),

достатку (повнота задоволення біологічних потреб) (за Р. Акоффом),

біологічні (за П. В. Симонову),
матеріальні (по Ф. М. Достоєвському).

Другий клас потреб це:
потреби в повазі і любові,
самоповазі,
самоактуалізації (по А. Маслоу),
пізнавальні, в тому числі і пізнання сенсу життя,

потреби в емоційному контакті, (по К. Обухівському),

соціальні та ідеальні потреби (щодо П. В. Симонова).

Таким чином, видно, що майже одні й ті ж потреби перетасовуються між собою залежно від способу їх класифікації. Наведені класифікації дозволяють виділити найбільш значущі з точки зору практичної поведінки особистості потреби.

Потреба в досягненні (успіху). Вона висловлює прагнення людини до поліпшення результатів діяльності. Потреба в досягненні найбільш тісно пов'язана з успішністю в діяльності. Як правило, ця потреба найбільш повно задовольняється серед осіб з високим рівнем майстерності. У жінок ця потреба виражена сильніше, ніж у чоловіків.

У людей зі слабкою потребою в досягненнях слабо виражена внутрішня мотивація діяльності. При цьому вони більше спонукаються захисною мотивацією (мотивація уникнення невдачі: не отримати погану оцінку, не бути відрахованим або звільненим тощо). Потреба в досягненні прямо і позитивно корелює з активністю в науковій роботі.

Потреба в афіліації (міжособистісному спілкуванні). Ця потреба передбачає високий рівень емпатії. Слід відрізняти цю потребу від потреби в заступництві, допомозі, визнанні з боку інших. Все це - різні сторони потреби в афіліації.

Експериментальне вивчення цієї потреби виявило такі факти. При середньому рівні потреби в афіліації у студентів спостерігається позитивний її вплив на успішність. Сильний рівень - негативно пов'язана з успішністю. У жінок цей вид потреби виражений сильніше, ніж у чоловіків. Крім того потреба в афіліації значуще впливає на ступінь задоволеності студентів вченням. Причому у чоловіків цей вплив сильніший, ніж у жінок. Водночас потреба в афіліації практично не впливає на полегшення навчальної діяльності. Більш того, у осіб з високим рівнем цієї потреби дещо зростають труднощі навчання. З віком потреба в афіліації зменшується. Встановлено, що вона позитивно корелює з тривожністю.

Потреба в домінуванні - виникає і задовольняється в процесі спілкування. Поряд з цією потребою говорять про потребу в самоствердженні, в лідерстві, в незалежності, відповідальності. На думку Ю.М. Орлова - все це різні потреби, вагома компонента в яких належить потреби в домінуванні.

Дані експериментального вивчення цієї потреби виявили її суперечливий вплив на успішність. Наприклад, прагнення до домінування, поза зв'язку з іншими потребами, знижує навчальну успішність студентів. Чим сильніша потреба в домінуванні, тим менше ймовірність здати сесію на відмінно. Разом з тим ймовірність здати сесію не нижче, ніж на добре, вже не залежить від ступеня розвитку потреби домінування.

Позитивний зв'язок цієї потреби з потребою в досягненні справляє позитивний вплив навчальну успішність. Студенти з високим рівнем потреби в домінуванні відчувають менше труднощів у навчанні. Мабуть, цей вид потреби підвищує загальний рівень мотивації, сприяючи тим самим полегшенню навчальної діяльності. У жінок вплив домінування на полегшення навчання виражено сильніше. При цьому ефект полегшення зростає зі зростанням успішності.

Потреба в пізнанні. Цікаво, що пізнавальна потреба, у всякому разі у студентів медвузів, має меншу стимулюючу здатність, ніж потреба в досягненні. Показано, що ймовірність вчитися на відмінно під впливом пізнавальної потреби підвищується в 1,5 рази, а під впливом потреби в досягненні в 2 рази! Цікаво й те, що у студентів із середнім рівнем пізнавальної потреби спостерігається найбільша задоволеність навчанням. Студенти з високим рівнем цієї ж потреби задоволені навчанням менше. Натомість пізнавальна потреба має суттєвий вплив на полегшення навчання: чим вища потреба, тим легше вчитися.

Проведені дослідження показують, що одна і та ж потреба може підвищувати один показник ефективності і знижувати інший. Крім того, видно, що напрямок і інтенсивність впливу різних потреб на один і той же показник діяльності різні. Все це свідчить про багатозначні взаємини між потребами і стимульованими ними діяльністю.