Поговоримо про сутність особистості

Поговоримо про сутність особистості


Будь-яке «Я» - це не єдність, а найскладніший світ, це маленьке зоряне небо, хаос форм, сходів і станів, спадковості і можливостей.


Структурування особистості ілюзорно, обумовлено вродженою потребою кожної людини представляти самого себе якоюсь єдністю. Так, слідом за Гессе, я стала розуміти багатогранність особи людини не в суворій структурній композиції, а саме в хаосі.

Все дуже умовно. З одного боку, ми працюємо самі над собою, з клієнтами, намагаємося розгледіти нюанси тієї чи іншої цікавої нам особистості саме під тим кутом бачення і сприйняття, яке відомо нам, а потім терзаємо себе безглуздістю цього процесу. Навіщо нам все це? Адже свою голову не поставиш.

І справа навіть не в бажанні переробити когось, і саме в різниці сум складових внутрішнього світу кожного з нас. Ми намагаємося винайти умовну формулу особистості, щоб знайти потрібний підхід, але насправді занурюючись в її світ, ми стикаємося з абсолютно незбагненною кількістю невідомих під знаками «х» «, у»... Хаос первинний і органічний нам.

Так, нерідко ми дійсно оформляємо в структуру особи отримані нами дані. Тінь, персона, внутрішні діти, батьки, дорослі... Але це лише для зручності.

Тінь прийнято визначати як якусь негативну, асоціальну, несамовиту силу з руйнівним початком в душі кожного з нас.

Але багато разів мені спадало на думку, що Тінь може мати зовсім інший вигляд. Коли про людину раптом відкривається інформація, яка ретельно захована за беземоційною, непомітною Персоною.

А виявляється, що скромна Персона ховає дивовижну Тінь з надзвичайно багатим внутрішнім світом, воістину «зоряним небом», цілого Всесвіту, в якому переплітаються релігійні, етнічні, високодуховні, моральні цінності, в якій теж і справа проявляється самопожертва, нерідко доходячи до самовідречення. І все це про особу однієї людини.

Хаос як початок світу. Саме в хаосі зароджується життя. З ніщо, з порожнечі. Немає початку і кінця. Енергія хаосу творча, непередбачувана. Навіть саме слово походить від грецького дієслова «розкриватися», «розверзатися».

Нерідко хаос звучить як загроза світу, але чи в цьому сенс? Чи не дуже ми спрощуємо особистість, намагаючись надати їй відповідну нашим сподіванням форму?