Мікоз стравоходу: причини, симптоми, лікування

Мікоз стравоходу: причини, симптоми, лікування


У нормальній мікрофлорі людини завжди є в наявності грибок Candida, однак розмножуватися вона може тільки за певних умов. Наприклад, якщо дуже ослаблені імунні сили організму або була перенесена важка хвороба. Сам же грибок цього роду налічує понад 100 різновидів. У кишечнику він займає близько 80% всієї мікрофлори, а в порожнині рота - 25%.

Грибки цього роду є одноклітинними організмами, які розміром ледь сягають 6-10 мкм. Вони знаходяться не тільки в організмі людини, а й у всьому навколишньому середовищі. Грибки Candida можна знайти у воді, їжі, ґрунті, на слизовій оболонці та шкірному покриві людей і тварин. Фактично людина контактує з цими одноклітинними мікроорганізмами на постійній основі.

Можливі причини "пробудження" грибка

Мікоз стравоходу може з 'явитися на тлі контакту з хворою людиною або при вживанні продуктів харчування, які заражені грибками з групи дріжджових. Причиною можуть бути і предмети вжитку, які заражені цими мікроорганізмами.

Однак не тільки ослаблений імунітет і контакт з зараженим обличчям можуть стати причиною мікозу стравоходу. До факторів ризику можна віднести:

  • цукровий діабет (грибок зустрічається приблизно у 7% хворих на діабет першого типу);
  • пошкодження стравоходу звичайними кісточками або колючо-ріжучими предметами;
  • алкоголізм і тютюнопаління;
  • онкологічні захворювання;
  • прийом антибактеріальних і гормональних препаратів;
  • недоїдання;
  • недостатнє вживання білкової їжі;
  • дисбактеріоз;
  • отруєння (найчастіше хімічними речовинами);
  • вагітність;
  • алергію;
  • ранній дитячий або літній вік;
  • СНІД (грибок зустрічається у 2% хворих).

Як зрозуміти, що почалося захворювання?

Симптоми мікозу стравоходу мало виражені, тому часто залишаються непоміченими. За статистикою, приблизно 30% пацієнтів навіть не підозрюють, що у них є захворювання. Однак все ж є деякі характерні особливості перебігу хвороби, які дозволять запідозрити наявність патології:

  • ізжогу;
  • втрата апетиту;
  • больові відчуття в момент ковтання;
  • нудота, що часто переходить у блювоту, з одночасним підняттям температури тіла;
  • першіння в горлі;
  • втрата у вазі;
  • діарея.

Причому останній симптом характеризується не просто рідким стільцем, а й наявністю в калових масах вкраплень с^, білої плівки і крові.

У деяких хворих паралельно розвивається мікоз у ротовій порожнині. На тлі цього захворювання біла плівка опускається вниз з ротової порожнини в шлунково-кишковий тракт і може перекрити просвіт стравоходу, що стає наслідком утворення в на слизовій оболонці.

Як правило, діагностують недугу випадково, при обстеженні організму у зв 'язку зі скаргами на інші захворювання.

Як протікає недуга?

Незважаючи на те що мікоз стравоходу має слабо виражені симптоми, все ж захворювання прогресує. Спочатку формуються невеликі плями білого або жовтуватого кольору, які підняті над поверхнею стінок стравоходу. З часом вони починають зливатися, утворюючи наліт з великою площею ураження. Мікроорганізми в цей час активно розмножуються, проникають в судини, оболонки і тканини.

Сам же наліт, змішаний з грибками, на стінках стравоходу являє собою відмерлий епітелій із запаленими клітинами. Якщо розглянути його під мікроскопом, то можна чітко побачити нитки міцелію грибка Candida.

Типи захворювання

Мікоз стравоходу може мати один з трьох різновидів, які характеризуються певними симптомами:

  • Катаральний тип. На слизовій оболонці стравоходу спостерігається набряклість, гіперемія. Бляшки мають білий колір.
  • Фібринозний езофагіт. У пацієнта спостерігаються больові відчуття, можуть бути кровотечі в місцях ураження грибком.
  • Фіброзно-ерозивний різновид характеризується появою пухкого нальоту, білого або жовтуватого відтінку. Зовні такий наліт нагадує бахрому. Гіперемія спостерігається на слизовій під нальотом.

Найчастіше зустрічається саме фіброзно-ерозивний мікоз.

Якщо з 'являються виразки, то, швидше за все, є ще якась патологія в травному тракті, так як для мікозу не характерна їх поява.

Ендоскопічна класифікація

На тлі трьох різновидів захворювання виділяють 4 ступені, які можна визначити тільки при ендоскопічному обстеженні:

  1. Мікоз стравоходу 1 ступеня характеризується наявністю невеликої кількості бляшок, які ледь сягають 2 міліметрів. На цій стадії ще немає язв і набряків.
  2. На другій стадії бляшки вже збільшуються в розмірах, з 'являється гіперемія і набряклість, але виразки ще не формуються.
  3. Третя стадія вже характеризується злиттям бляшок у вузловаті і лінійні нальоти, вже можуть з 'являтися виразки.
  4. На останній стадії відзначаються всі симптоми характерні для третьої, але до них ще додається пухкість слизового покриву, на тлі чого може формуватися звуження просвіту.

Діагностичні заходи

Щоб визначити наявність мікозу стравоходу, найчастіше проводиться ендоскопічне дослідження. При важкому стані пацієнта може проводитися діагностика за допомогою спеціального інструменту, який після вилучення має на своїй поверхні фрагменти сер. Вона потім досліджується в лабораторії для уточнення діагнозу. Одночасно слиз може передаватися на посів, щоб визначити чутливість грибка до лікарських засобів.

Крім цього, у хворого обов 'язково збирається анамнез, проводиться загальний аналіз крові і на визначення рівня глікозильованого гемоглобіну. Простіше кажучи, проводяться ті дослідження, які дозволяють виключити наявність ракових утворень.

У важких випадках може бути зроблена рентгенографія з контрастною речовиною.

Терапевтичні заходи

Як лікувати мікоз стравоходу? Природно, що самостійно впоратися з такою недугою буде досить складно. Медики в таких випадках призначають протигрибкові препарати. Підбір цих лікарських засобів проводиться на основі результатів аналізу матеріалу після інструментальної діагностики, він залежить від чутливості грибка до певних медикаментів.

Якщо при обстеженні було виявлено, що у пацієнта знижено імунітет, то призначаються імуномодулятори.

У випадках, коли при обстеженні було встановлено, що осередків ураження багато (і не тільки в стравоході), то лікуванню піддається весь організм. Не можна запускати грибкові захворювання в ротовій порожнині, оскільки є величезний ризик проникнення бактерій у харчовий тракт.

Лікування мікозу стравоходу може проводитися не тільки шляхом вживання таблеток, а й за допомогою ендоскопічного введення концентрованих форм лікарських засобів. Існує також лазерна методика лікування.

Препарати

При виборі препаратів для лікування лікар обов 'язково враховує резистентність грибка. Найчастіше призначаються лікарські засоби з групи фунгіцидів: "Міконазол", "Клотримазол", "Флуконазол" та інші. Не так давно на фармацевтичному ринку з 'явилися препарати нового покоління, які впливають на синтез грибкової стінки і руйнують її, наприклад, "Кансідас".

Швидше за все, щоб полегшити стан пацієнта, лікар порадить вдатися до дієти і нетрадиційної медицини.

Дієтичне харчування

Величезну роль у лікувальних заходах відіграє харчування при мікозі стравоходу. Більшості пацієнтів доводиться відмовлятися від звичного режиму харчування. Кращі продукти, які дозволяють прискорити процес одужання, це ті, що містять корисні бактерії:

  • сироватка;
  • йогурт;
  • біокефір.

Однак при вживанні кисломолочних продуктів доведеться дотримуватися певного правила: обов 'язково чергувати їх, щоб виключити звикання грибка до певних корисних бактерій.

У раціон харчування рекомендується ввести вівсяний кисіль і квашені овочі. Але доведеться відмовитися від солодощів, шоколаду, жирних і смажених страв, копченостей і приправ, тобто прибрати все, що може дратувати стравохід.

Якщо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, то є великий шанс повністю позбутися недуги і не допустити його рецидиву.

Нетрадиційна медицина

Не забороняється проводити лікування мікозу стравоходу та народними засобами, такі рекомендації навіть можна почути від лікаря. Адже лікарські рослини покращують дію консервативної терапії.

Можна зробити настоянку на гасі. Підійдуть молоді гілки сосни, шишки, нирки чорного тополі, втечі туї, кипарису та інших хвойних рослин. У банку поміщається хвоя і заливається керосином. Через три місяці можна починати лікування, вживаючи по половині чайної ложки по три рази перед прийомом їжі (за 30 хвилин). Зберігати такий засіб необхідно в прохолодному і темному місці.

Якщо мікоз став прогресувати в ротовій порожнині, то її рекомендується полоскати розчином з харчовою содою. На одну склянку теплої води потрібно 1 чайна ложка соди. Процедуру полоскання треба проводити 3 рази протягом дня.

Можна робити відвари зі зборів трав (шавлія, ромашка, тисячолістник і календула). В інший рецепт входить календула, звіробій, кора дуба і чистотіл. Всі компоненти змішують, з них потім роблять відвар, який можна пити замість чаю.

Хорошими антимікробними властивостями володіє морквяний сік, його можна вживати на регулярній основі.

Небезпека мікозу стравоходу

Чому він буває? Причин появи такої недуги досить багато, а саме захворювання дуже небезпечне. Тому так важливо при найменшій підозрі на мікоз відразу ж звернутися до лікаря. Якщо ж не буде адекватного лікування, то можуть виникнути такі ускладнення:

  • внутрішні крововиливи;
  • гнійні процеси в сполучній тканині;
  • відмирання тканин кишківника;
  • звуження просвіту стравоходу;
  • язвички на слизовій оболонці, які провокують розвиток запального процесу.

Всі ці ускладнення не тільки будуть приносити дискомфорт і больові відчуття, а й загрожують життю людини.

Профілактика розвитку захворювання

Щоб попередити розвиток мікозу, слід дотримуватися найпростіших правил гігієни:

  • регулярно мити руки, особливо перед прийомом їжі;
  • двічі на день чистити зуби;
  • обмежити споживання солодощів;
  • якщо довелося лікуватися антибактеріальними або протигрибковими засобами, то обов 'язково паралельно слід приймати пробіотики, щоб знизити негативний вплив таких лікарських препаратів.

Не варто забувати про зміцнення захисних сил організму. Займайтеся спортом і не допускайте переохолодження. Харчування має бути збалансованим.



Матеріали по темі