Як все-таки добре, що ми один у одного є!

Як все-таки добре, що ми один у одного є!


Якщо тебе немає, то і мене немає.

Так було кожен вечір в цю ясну холодну осінь. І кожен вечір Їжачок з Ведмежам збиралися то у Їжачка, то у Ведмежати і про що-небудь говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмежаті:

– Як все-таки добре, що ми один у одного є!

Ведмежа кивнуло.

– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.

– А ти де?

– А мене немає.

– Так не буває, - сказало Ведмежа.

– Я теж так думаю, - сказав Їжачок. - Але раптом ось - мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти робитимеш?

– Піду до тебе.

– Куди?

– Як - куди? Додому. Прийду і скажу: "Ну що ж ти не прийшов, Їжачок"? А ти скажеш.

– Ось безглуздий! Що ж я скажу, якщо мене немає?

– Якщо немає удома, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну.

– Що?

– Лаяти!

– За що?

– Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.

– А як домовилися?

– Звідки я знаю? Але ти маєш бути або у мене, або у себе удома.

– Але мене ж зовсім немає. Розумієш?

– Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обнишпорю увесь ліс і тебе знайду!

– Ти все вже обнишпорив, - сказав Їжачок. - І не знайшов.

– Побіжу в сусідній ліс!

– І там немає.

– Переверну все догори дном, і ти відшукаєшся!

– Немає мене. Ніде немає.

– Тоді, тоді. Тоді я вибіжу в полі, - сказало Ведмежа. - І закричу: "Е-е-е-жи-и-и-к"!, і ти почуєш і закричиш: "Медвежоно-о-о-к!.". Ось.

– Ні, - сказав Їжачок. - Мене ні крапельки немає. Розумієш?

– Що ти до мене пристав? - розсердилося Ведмежа. - Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів?.

***

— Я обов'язково, ти чуєш? Я обов'язково, — сказало Ведмежа. Їжачок кивнув.

— Я обов'язково прийду до тебе, що б не сталося. Я буду біля тебе завжди.

Їжачок дивився на Ведмежа тихими очима і мовчав.

— Ну що ти мовчиш?

— Я вірю, — сказав Їжачок.

Сергій Козлов, "Їжачок в тумані"

Поділіться постом з друзями!