Суспільство споживання - шлях до нелюдяності

Суспільство споживання - шлях до нелюдяності


Багато філософів і соціологів ХХ століття намагалися визначити і описати той рівень розвитку, якого досягли найбільш успішні в економічному відношенні країни. Його називали і розвиненим індустріальним, і постіндустріальним суспільством, вважаючи, що системна перебудова економіки і досягнення достатку принесуть блага для людства. Але найбільш критичний і в той же час точний опис такого суспільства запропонував ще в 1970 році французький філософ-постмодерніст, соціолог і культуролог Жан Бодрійяр. «Суспільство споживання» - відтоді цей термін міцно увійшов у нашу мову, перетворившись на щось на зразок ярлика. Однак, хоч з 70-х років минуло вже достатньо часу, критика цього іронічного інтелектуала не втратила ні своєї значущості, ні своєї актуальності.


Свого часу цей відомий філософ вийшов з неомарксистського середовища, і якоюсь мірою перейняв аналітичний живий і критичний підхід, властивий Марксу. Можна сказати, що його книга «Суспільство споживання» є свого роду «Капіталом» ХХ століття, тільки написана вона в іншому парадигматі. Філософа цікавить не стільки підґрунтя економічних і соціальних взаємин, скільки вплив на людей повсякденності і побуту. Адже якщо за часів Маркса повсякденне життя людей залежало від економіки через соціальні відносини, то тепер воно стало залежати від технологій, ЗМІ та інших масових регуляторів, які проникають у наше життя і керують ним. Власне, цьому і перетворенню споживання із засобу виживання на засіб знелюднення і присвячує свою книгу Бодрійяр.

Суспільство споживання - це характеристика нового суспільства, де всі людські відносини втрачають сенс, перетворюючись на ритуальні схеми, знаки визначення ієрархічного статусу або ж вироджуючись у конкурентну боротьбу. Цей «дивний новий світ» практично знищив старе, традиційне споживання, коли люди купували якісь товари тому, що вони були їм потрібні, тому що вони задовольняли їхні потреби. Він аналізує зовсім інше, «знакове» споживання, коли товар купують тому, що він модний, тому, що його рекламують, тому, що він є новинкою. Таким чином, річ позбавляється свого сенсу, застаріла ще до того, як її куплять, тому що реклама тут же запропонує нову, ще більш модну річ.

Крім того, суспільство споживання позбавляє сенсу і спілкування між людьми, оскільки робить процес купівлі показним. Споживання стає ніби кодом, що регламентує спілкування, тому що люди не тільки воліють розмовляти про нові покупки, але й оцінюють один одного по можливості купити той чи інший предмет. Це свого роду гра, не заснована ні на якій природній реальності, а тільки на своїй власній. Речі панують над людьми, за ними визначають не тільки зручність і комфорт, але і престиж, а залучення в це порочне коло оголошують свободою вибору і торжеством індивідуума.

Суспільство споживання не тільки поставило людину і її почуття в залежність від речей, а речі звело до рівня знаків, які не мають реального сенсу (симулякрів), воно ще й перетворило мистецтво в такий же товар, річ і симулякр. Пошуки правди витісняються міфами, які зручно споживати, серйозна література і мистецтво витісняються розважальними жанрами. Маніпуляція цими жанрами зробилася приводним ременем владних механізмів та їх ідеології. Фактично людська культура теж поставлена на конвеєр, вона виробляється за шаблоном, вона теж залежить від попиту і споживання. Людство звикло споживати певні знаки і перестало сприймати щось оригінальне і дійсно індивідуальне.

Філософ критикує суспільство споживання ще й за те, що воно тільки з вигляду є суспільством достатку і рівності. Це суспільство і вироблені ним симулякри не дають людині ніякої впевненості, навпаки, він весь час перебуває в гонці за новими і новими брендами і знаками і відчуває страх, що не встигне і не зможе придбати черговий престижний симулякр. Панування знаків-симулякрів призводить і до нерівності, адже людина, яка не в змозі набувати все нових знаків престижу, викидається з кола відносин, де культивується успіх, як невдаха. Незважаючи на те, що ця книга написана кілька десятиліть тому, вона показує, що Жан Бодрійяр фактично передбачив основні тенденції розвитку сучасного суспільства.