Контроль витрат і резерви їх зниження

Контроль витрат і резерви їх зниження


Зниження собівартості продукції — одна з умов підвищення конкурентоспроможності товарів, засіб збільшення обсягу виробництва при незмінній вартості матеріальних і трудових ресурсів. Резерви зниження собівартості є елементами витрат, за рахунок економії яких можуть бути понижені витрати виробництва. Розглянемо основні джерела і чинники зниження собівартості на підприємстві.

Зниження собівартості продукції — важливе завдання в діяльності підприємств і фірм, одна з умов підвищення конкурентоспроможності товарів, засіб збільшення обсягу виробництва при незмінній вартості матеріальних і трудових ресурсів.

Основними чинниками зниження собівартості є: підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення організації праці, зміна об'єму і структури продукції, що випускається, підвищення долі кооперованих постачань. В результаті цього досягаються зниження матеріальних витрат (матеріаломісткості) і зростання продуктивності праці.

В процесі аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції, що випускається, промислове підприємство:

  • вивчає величину сукупних витрат за звітний період і темпи її зміни в порівнянні з плановими даними, в динаміці і з темпами зміни об'єму продажів продукції;
  • оцінює структуру витрат, питомої ваги кожної статті в їх сукупній величині і темпи зміни величини витрат по статтях в порівнянні з плановими даними і в динаміці;
  • порівнює фактичну виробничу і повну собівартість по основних видах продукції і по їх сукупності з плановими показниками і в динаміці, розраховує вплив основних чинників на відхилення вказаних показників;
  • досліджує постійні і змінні витрати, встановлює точки беззбитковості по основних видах продукції і в цілому по підприємству;
  • досліджує показники вкладу на покриття запасу фінансової міцності і операційного важеля;
  • оцінює собівартість продукції по структурних підрозділах, зіставляє прямі витрати з їх плановою величиною в ув'язці з обсягом випуску продукції, а загальновиробничі і загальногосподарські витрати — з плановим кошторисом;
  • визначає долю невиробничих витрат і тенденцій її зміни в порівнянні з даними минулого періоду;
  • встановлює обгрунтованість вибору бази розподілу різних видів витрат (загальновиробничих, загальногосподарських і т. д.)

Резерви зниження собівартості є елементами витрат, за рахунок економії яких можуть бути понижені витрати виробництва. До основних джерел зниження собівартості відносяться:

  • зниження витрати сировини, матеріалів, палива, енергії;
  • зменшення розміру амортизаційних відрахувань;
  • скорочення витрати заробітної плати;
  • зменшення адміністративно-управлінських витрат.

Найважливішою умовою зниження собівартості продукції за рахунок економії фонду оплати праці є

випереджаючі темпи зростання продуктивності праці в порівнянні з темпами зростання заробітної плати.

Резерви зростання продуктивності праці на підприємстві різноманітні: підвищення технічної оснащеності праці, розширення механізації і комплексної автоматизації виробничих процесів, скорочення числа осіб, зайнятих ручною працею (особливо на допоміжних заготівельних і підсобних виробництвах), скорочення управлінського і обслуговуючого апарату та ін.

Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції є матеріальною основою зниження цін, веде до зменшення витрат виробництва в інших галузях економіки. Важливе значення має зниження собівартості і для зменшення потреби в обігових коштах. Звідси слідує необхідність проведення систематичного контролю за зниженням витрат виробництва і витрат на реалізацію продукції.

Чинники зниження собівартості на підприємстві підрозділяються на дві групи: внутрішньовиробничі і позавиробничі.

К

внутрішньовиробничим чинникам зниження собівартості відносяться техніко-економічні чинники, на які підприємство може чинити дію в процесі управління. Це головним чином наступні групи чинників:

  • підвищення технічного рівня виробництва;
  • вдосконалення організації виробництва і праці;
  • зміна обсягу виробництва.

К

позавиробничим чинникам зниження собівартості відносяться чинники, на які підприємство не може зробити безпосередній вплив. Це наступні групи чинників:

  • ринкові ціни на сировину, матеріали і устаткування;
  • ставки податків і відрахувань до бюджету і позабюджетних фондів;
  • курси валют;
  • природно-кліматичні чинники і т. п.

В процесі аналізу і планування собівартості продукції вищеназвані техніко-економічні чинники і джерела зниження собівартості повинні братися до уваги для виявлення резервів зниження витрат виробництва (таблиця. 1).

Таблиця 1. Показники, використовувані при аналізі резервів зниження собівартості виробництва

Вид відхилень фактичної собівартості від планової

Показник

1. При вивченні витрат на матеріали і заробітну плату

 

1.1. Відхилення за ціною матеріалу

(Фактична ціна — нормативна ціна одиниці матеріалу) х кількість купленого матеріалу

1.2. Відхилення по використанню матеріалу

(Фактично використана кількість — нормативна кількість матеріалу для фактичного випуску продукції) х нормативна ціна, одиниці

1.3. Сукупне відхилення за витратами на матеріал

Фактичні витрати на матеріал - (фактичний випуск продукції х нормативні витрати на матеріал на одиницю продукції)

1.4. Відхилення по ставках заробітної плати

Фактично відпрацьований час х (ставка фактичної заробітної плати — нормативна ставка заробітної плати в годину)

1.5. Відхилення по продуктивності праці

(Фактично відпрацьований час — нормативний робочий час для фактичного випуску продукції) х нормативна ставка заробітної плати в годину

1.6. Сукупне відхилення по трудовитратах

Фактичні трудовитрати - (фактичний випуск продукції х нормативні трудовитрати на одиницю продукції)

2. При вивченні постійних, виробничих накладних витрат

 

2.1. Відхилення по постійних накладних витратам

Фактичні постійні витрати — кошторисні постійні накладні витрати

3. При вивченні змінних виробничих накладних витрат

 

3.1. Відхилення змінних накладних витрат за витратами

Фактичні змінні накладні витрати — кошторисні змінні накладні витрати х об'єм фактичного введення ресурсів

3.2. Відхилення змінних накладних витрат по ефективності

(Фактичний час — нормативний час фактичного випуску продукції) х ставу змінних накладних витрат

3.3. Сукупне відхилення по змінних накладних витратам

Фактичні змінні накладні витрати - (фактичний випуск продукції х нормативна ставка змінних накладних витрат на одиницю)

4. У системі калькуляції собівартості по нормативних витратах з повним їх розподілом вивчають наступні відхилення

 

4.1. Відхилення за об'ємом постійних накладних витрат

(Фактичний випуск продукції — кошторисний випуск продукції) х нормативна ставка розподілу постійних накладних витрат

4.2. Відхилення об'єму по ефективності

(Фактично відпрацьований час — нормативна кількість часу для фактичного випуску продукції) х нормативна ставка розподілу постійних накладних витрат

4.3. Відхилення об'єму по потужності

(Фактично відпрацьований час — кошторисний робочий час) х нормативна ставка розподілу постійних накладних витрат

4.4. Сукупне відхилення по постійних накладних витратам

Фактичні постійні накладні витрати - (фактичний випуск продукції х нормативна ставка розподілу постійних накладних витрат на одиницю)

Найбільш складний етап контролю -

перевірка віднесення витрат на собівартість продукції. Від фінансових працівників в цьому випадку потрібно перевірку правильності застосування цін, дотримання встановленого порядку відображення в обліку недостач матеріальних цінностей, поворотних відходів і витрат на тару. Доцільно проаналізувати вживаний спосіб включення сировини і матеріалів в собівартість продукції: за середньозваженими цінами, або за обліковими цінами з урахуванням відхилень від їх фактичної вартості, або за цінами останнього придбання.

Не менш важливо розібратися з

втратами від недостач матеріальних ресурсів: в якому розмірі вони віднесені на собівартість, чи відповідає це нормам природного спаду?

Аналогічно перевіряється

вплив на собівартість поворотних відходів. До них відносять залишки матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково свої споживчі якості. В силу цього вони використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються по прямому призначенню; оцінюються за кінцевою або зниженою ціною початкового матеріалу або за ціною можливої реалізації; виключаються з витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість.

Контроль над рівнем і джерелами фінансування витрат, пов'язаних з розширенням і розвитком виробництва, здійснюється

на основі затверджених кошторисів.

Істотний вплив на собівартість продукції в звітному періоді робить

неправильний розподіл витрат між попередніми звітними періодами. Ряд витрат може бути в поточному періоді, але мати відношення до подальших звітних періодів і навпаки. Тому їх слід враховувати або у складі витрат майбутніх періодів, або заздалегідь включати в собівартість продукції звітного періоду (ще до факту їх здійснення). Обгрунтованість залишків на кінець звітного періоду на однойменних рахунках повинна піддаватися ретельному контролю. Аналогічне перенесення витрат з одного звітного періоду в інший може бути і шляхом спотворень оцінки незавершеного виробництва. Завищена оцінка на кінець звітного періоду веде до зменшення витрат звітного періоду, а занижена — до збільшення, що відповідним чином спотворює і величину прибутку звітного періоду.