Інвестицій за кордон: куди вигідно вкласти гроші?

 Інвестицій за кордон: куди вигідно вкласти гроші?


Дедалі більше українців користується можливістю легально інвестувати свої кошти за кордон. Як правило, вони купують акції американських технологічних компаній і нерухомість в Іспанії, Греції, Тцрції, акції індексних фондів і навіть акції холдингових компаній, які володіють агропідприємствами в Україні. Навіщо обирають їх? Як інвестують? Які плюси, мінуси, підводне каміння?

Ця стаття не є рекомендацією та/або порадою для інвестування. Всю відповідальність за свої дії чи бездіяльність інвестори несуть повністю на собі. Якщо вам потрібно більше деталей, ви можете поспілкуватись зі спеціалістом тут -https://ip-am.com.ua/service/investytsiina-diialnist-za-kordon/.

Почнемо з того, що ми проаналізували ті можливості, які мають звичайні українці, що належать до upper middle, тобто до забезпеченого середнього класу. Ті, хто володіє серйозними бізнесами, використовують складніші і навіть місцями химерні інструменти інвестування. Їх не влаштовують консервативні інструменти через не найвищу прибутковість. І ще вони давно використовують складні юридичні конструкції – і щоби не переплачувати податки, і щоби краще захистити свої активи від посягань.

А що середній клас? Донедавна більшість українців, які інвестували за кордон, робили це напівпідпільно. Сподівалися, що рахунки у закордонних банках та інвесткомпаніях, іноземна нерухомість та багато чого ще залишаться невидимими українським податківцям та силовикам. До речі, за інвестування без індивідуальної ліцензії НБУ на той час належали досить серйозні каральні заходи впливу.

Вивести подалі

І ось з 3 липня 2017 року у громадян України з'явилася можливість інвестувати за кордон, вносити внески за договорами страхування життя, а також розміщувати кошти на рахунках за межами України з використанням електронних валютних ліцензій. На підставі е-ліцензій фізособа могла протягом одного календарного року перерахувати за кордон загалом до 50 000 доларів США (в еквіваленті).

У що інвестують українці: акції, облігації, угоди

А вже з початку 2019 року спростили процедуру – запровадили так звані е-ліміти: обслуговуючий банк сам подає отримані від клієнта документи до НБУ, отримує з Нацбанку погодження е-ліміту та у його рамках відправляє валюту за кордон. Спочатку ліміт становив 50 тис. євро в еквіваленті, а з грудня 2019 ліміт підняли вдвічі - до 100 тис. євро.

За даними НБУ, за весь 2019 рік українці отримали близько 8 тисяч е-лімітів та відправили лише 85 млн. євро. За даними Нацбанку, за перші 7 місяців 2020 року вже набагато більше отримано е-лімітів та перераховано грошей: 12,3 тис. е-лімітів та відправлено близько 130 млн. євро (близько 152,8 млн. дол., як повідомлялося). Максимальні обсяги виводили у березні (еквівалент 31,6 млн. дол. та 1900 е-лімітів) та у липні (25,7 млн. дол. та 2400 е-лімітів). Тобто середній переказ за кордон становив лише 10–15 тисяч євро. Цього недостатньо для покупки нерухомості. Але вистачить для того, щоб купити кілька акцій тієї ж Tesla.

При цьому немає сенсу відправляти валюту одразу до об'єкта інвестування, оскільки переведення має бути зроблено одразу після погодження е-ліміту Нацбанком. А доки він узгодить, хоч і робить це дуже оперативно, ситуація може змінитися. І, відповідно, можуть змінитися плани. Тому найпростіший вихід - переказати кошти прямо на власний рахунок в іноземному банку. І потім уже з того рахунку відправляти валюту у потрібному напрямку. До речі, жодних ліцензій на відкриття закордонного рахунку не потрібно.

Ось тільки відкрити рахунок у закордонному банку непросто. Процедури AML (боротьба з відмиванням грошей) та KYC (знай свого клієнта), вимоги банківського комплаєнсу ускладнюють та подовжують процес відкриття рахунку. Чим розвиненіша країна, тим складніше. Скажімо, у Польщі відкрити простіше, ніж у Іспанії. І, тим паче, простіше, ніж у Німеччині. Потрібно бути готовими показувати документи про доходи, джерела коштів тощо.

У принципі, валюту, що знаходиться на закордонному рахунку, можна використовувати на свій розсуд, і якщо гроші пройшли банк, питання про їх походження ставлять рідше. Але питання можуть виникнути, тому треба бути готовими з документами в руках відповідати на них.

 

Податкова цікавиться

Надіслані за кордон заощадження все одно залишаться в полі уваги українських податківців. У щорічній декларації доведеться активи вказувати, і доходи, отримані від них. Не всі, далеко не всі декларують усе це, сподіваючись, що інформація не просочиться. Так воно й було донедавна. Однак Україна підписує дедалі більше угод про автоматизований обмін податковою та фінансовою інформацією. І рано чи пізно це все працюватиме.

І якщо великі інвестори захищені сильними юридичними та фінансовими конструкціями, представники середнього класу таких можливостей позбавлені. Та вони й не мають особливого сенсу – створення та обслуговування таких схем потребує неабияких витрат, які виправдані хіба що для власників багатомільйонних статків.

От і декларують дедалі більше. Наприклад, навіть все життя митники, які пропрацювали на держслужбі, вже засвічують у деклараціях НАЗК і квартири в ОАЕ, і дорогі особняки в Італії, і багато чого ще закордонного. Акцій американських компаній, щоправда, ми не виявляли ще в деклараціях.

До речі: незабаром з'явиться привід легалізувати те, що раніше було куплено або проінвестовано за кордоном нишком. Володимир Зеленський обіцяє податкову реформу та амністію. Про підготовку таких законопроектів говорить і голова профільного комітету ВР Данило Гетьманцев.

Заявлені у податкових деклараціях активи та доходи від них підлягатимуть оподаткуванню за українським Податковим кодексом – вже після оподаткування їх у країні перебування. Але не все так погано. Якщо Україна уклала з країною перебування договір про уникнення подвійного оподаткування (сьогодні зовсім небагато країн, із якими таких договорів немає), сплачувати податки двічі не доведеться.

Українська податкова врахує у нарахуванні зобов'язань ті суми, які були сплачені у країні перебування. Наприклад, якщо десь у Європі вже було сплачено прибутковий за ставкою 15%, то в Україні з її ставкою у 18% доведеться сплатити лише 3%, тобто різницю. А якщо в країні перебування ставка більша? Наприклад, 20%? Тоді українська податкова лише облизнеться. Але платнику податків різницю, звичайно ж, не повернуть.

Але не все так просто із «двічі платити не доведеться». Справа в тому, що українські податківці для підтвердження сплати податків там потребуватимуть відповідні документи. І не сумнівайтеся, що з мокрими печатками. Хоча ходять легенди, що ухвалювали й електронні документи. Але це фантастика, швидше за все.

«Коли інвестор відкриває прямий рахунок десь за кордоном, у нього виникає одна глобальна проблема — це документи, які він має принести до податкової на підтвердження своїх доходів та витрат. З цими документами виникає складність, оскільки світ уже давно ступив уперед, а Податковий кодекс України поки що залишився у кам'яному віці. Багато західних брокерів надають документи без підписів та печаток, просто роздруківки якихось даних, що викликає у деяких податкових інспекторів в Україні великі питання. А ми надаємо документи від українського брокера безпосередньо. Ми звітуємо про всі угоди, ми є податковим агентом для такої людини», - розповідає Олександр Куликов, директор інвестиційної компанії «Універ Капітал».

Українські інвесткомпанії укладають на користь клієнта-інвестора тристоронню угоду із зарубіжною брокерською фірмою і потім, після отримання доходів та/або повернення капіталу в Україну, всі документи про утримані за кордоном податки надають тут, на місці, і в тому вигляді, який влаштовує ДПС.

Куди вкладати гроші?

Ось це питання найскладніше і дуже індивідуальне. Коли приймають рішення у тому, куди й скільки вкладати, необхідно врахувати безліч особистих причин: який період готові інвестувати, який рівень ризику допускається, які мети інвестування.

Найбільш популярні серед українців, як уже було сказано, інвестиції в придбання нерухомості в південній Європі (від Туреччини та Болгарії до Іспанії та Португалії), на купівлю акцій американських компаній, багато хто цікавиться акціями європейських компаній, які є материнськими структурами українських агропідприємств. Чому так?

З нерухомістю все зрозуміло – ілюзія того, що це щось, яке можна потримати в руках. Можливість скористатися для власного відпочинку, плани на переїзд після або відходу від справ або виходу на пенсію, здавання в оренду – мало резони. Як би там не було, це – один із найпопулярніших напрямів інвестування. Все добре, але на ці активи може падати ціна чи попит з боку покупців, можуть виникати складності при продажі, як це було в Європі у 2009–2017 роках. На хвилиночку, майже 10 років поспіль.

Очевидно, що не можна вкладати у закордонну нерухомість усі заощадження. Деякі експерти стверджують, що у закордонній нерухомості не варто тримати понад чверть активів, якщо йдеться про інвестиційний портфель представника верхнього середнього класу. Легко припустити, що вартість об'єкта нерухомості в південній Європі стартує від 70-100 тис. євро. Отже, купувати квартиру в Іспанії чи Хорватії є сенс, тільки якщо заощадження, що вивозяться за кордон, перевищують 250–300 тис. євро в еквіваленті. Але наші співвітчизники думають інакше. І для багатьох із них купівля приморської нерухомості – перша закордонна інвестиція.

Акції американських компаній – це, зазвичай, для продвинутых. Тому що в квадратних метрах знається трохи більше, ніж кожен, а ось в акціях – далеко не всі. Спокус багато. І багато випадків, коли після тривалого ралі інвестори нарешті наважуються вкластися. Але тут ралі обертається обвалом. І що? Втрати. Як би там не було, вкладати в акції окремих компаній можна, але ж експерти рекомендують обмежитися приблизно 15–20% портфеля. Решта? Радять накопичувальні страховки життя в надійних компаніях, акції індексних інвестиційних фондів (вони рівномірно інвестують в акції, що входять до індексного кошика, наприклад, NASDAQ, S&P, Dow Jones). Ці інвестиційні інструменти – надовго, відносно надійні і довгих інтервалах (від 10 років і більше), дають гідний дохід.

А ось тримати гроші на депозитах у закордонному банку довго – погана ідея: ставки не просто низькі, а практично нульові. Внесок у закордонному банку – це тимчасовий притулок, щоб, наприклад, зібрати суму, необхідну для покупки нерухомості. Або зберігати недоторканний запас грошей у вигляді майже готівки.

В акції та інше

Наразі, після лютнево-березневого обвалу, американські акції швидко відновлюються. Буквально моментально відновився індекс NASDAQ, у серпні повернув свій лютневий максимум індекс S&P 500. Ще не відновився до лютневого максимуму індекс Dow Jones Industrial Average, хоча йому лишилося трошки. І це все завдяки колосальним фінансовим вливанням уряду США – економіка, як така, ще дуже далека від відновлення втрачених позицій.

Але в міру відновлення економіки індекси мають зростати, ось тільки як бути з тим, що вони підросли вже авансом? Як би там не було, а під час великої депресії 2008 року Dow Jones Industrial Average звалився з рівнів близько 14000 приблизно вдвічі. Але вже до 2013 року повернув усі втрати, а до лютого 2020 року виріс ще вдвічі – до 29000 із лишком. Коронакриза обвалила цей індекс у березні у півтора рази. Але вже у вересні практично повністю березневі втрати було компенсовано. Далі – поле для ворожінь інвесторів та аналітиків. Проте індексні фонди – непогана ідея для обережного інвестора в акції.

«Що інвестують українці, коли обирають закордонні цінні папери? Приблизно 95% таких інвестицій – американські папери. З них, напевно, 50 на 50, це топ-10 американських компаній найвідоміших, які на слуху, а також індексні інвестиційні фонди. А от у фонди, що вкладають у commodities (сировинні товари), інвестують рідко», - розповідає Олександр Куликов із ІК «Універ Капітал».

Можна й окремі акції інвестувати. У які порад не буде – це вибір, який кожен інвестор має зробити сам. Головне – не намагатись стрибнути в останній вагон. У кращому разі це закінчиться купівлею акцій, які вичерпали свій потенціал зростання. У найгіршому – втратою частини капіталу.

Дуже цікава доля акцій компаній, які жорстоко постраждали від коронавірусу – ті ж авіаперевізники, готельні мережі. Нині вони демонструють мінімальні рівні. Відновлення економіки, перемога над вірусом призведуть до стрімкого зростання туризму та бізнес-подорожей. Як наслідок, можливе й зростання акцій. Але це не точно.

Є ще можливості інвестувати у сировинні ф'ючерси. І ось тут треба бути дуже вибагливим та розбірливим. Скажімо, нафта знаходиться на мінімумах через просідання економіки. І в міру відновлення можливе її зростання. Навпаки, золото перебуває на історичних максимумах із тієї ж причини – його сприймають як товар-притулок. І є високі шанси, що котирування золота можуть просісти. Але це неточно. А якби було точно, не було б біржової гри.

Будиночок біля моря або свічковий заводик

На європейському ринку нерухомості склалася цікава ситуація. У 2008-2015 роках ринки нерухомості в ЄС впали через іпотечну кризу і подальші економічні проблеми. Приблизно з 2015 року ціни почали відновлюватись. Особливо бадьоро відновлення йшло у 2018–2019 роках. Але тут звалився на голови коронавірус.

Ціни впали. І причина не лише у тотальному економічному охолодженні. Точково і найбільше постраждали туризм та індустрія гостинності загалом. Як наслідок, знизилися ціни на оренду житла, попит на нього. Отже, зараз не менш цікавий момент для покупки нерухомості в південній Європі, ніж, наприклад, у 2011–2013 роках. Чи далі активно відростатимуть ціни? Не факт. Багато залежатиме від швидкості відновлення європейської економіки.

І не тільки від темпів відновлення ВВП у країнах ЄС, а й від «нової нормальності» – ймовірності, що поверне свою популярність туризм та звичка літати з Британії на Майорку на серпневі канікули або ганяти шикарними автострадами з Мюнхена та Відня до Ровині та Спліту ( Хорватія) на довгий вересневий вікенд.

Разом

Cash is king, кажуть досвідчені інвестори. Вони мають на увазі, що той, хто має готівку під завісу кризи, має шанс дешево купити цікаві активи. І ось зараз саме такий момент. Так, купа проблем у мільйонів людей. Але хтось отримує шанс розбагатіти, і такий шанс випадає раз на п'ятнадцять-двадцять років.